“Мойсей” Івана Франка - у Чикаґо

Рік ювілею Івана Яковича Франка позначений шаною питомого українства, наукових кіл, зацікавлених у власній ідентичності наших співвітчизників по діаспорах країн світу. Час від часу соцмережі діляться набутками у царині досліджень праць генія від філософії, поезії, прози та публіцистики, політики.

У Чикаґо, в аудиторії храму св. Йосипа Обручника, відбувся моноспектакль драматичного театру “Гомін” - “Іван Франко. Мойсей” (режисер - постановник Василь Митничук).

Наш театр відомий за вісім років існування не тільки у Чикаґо, а й в Україні. Про високий рівень гри самодіяльних акторів говорять самі автори п’єс, бачачи їх у відеозаписах.
Нинішній показ - нова форма для трупи. Та й сам на сам з глядачем - таланту мало: мужності теж має не бракнути. Ідея і виконання у нашому випадку належать ведучому акторові театру Йосипу Міколашу. Допомогу у роботі з декламуванням надавала Леоніда Митничук, режисер поетичного театру “Істина”.

Таким вкладом у скарбницю культурно - мистецького життя діаспори і реальним фінансовим - на лікування нашого офіцера - героя російсько-української війни 2014 -...років Володимира Ґери поофірував свій виступ Йосип Міколаш та колеги по театру і, звичайно, родина. Адже піврічна праця над архіскладним текстом, вибудовування образу пророка, який ніколи не знайде розуміння у вітчизні, муки самотнього уболівальника за свій народ, прийняття покарання від Бога за хвилини сумнівів у справі, на яку поклав життя - все це кристалізувалося завдяки потужній силі волі актора, режисерському баченню і підтримці.

Аудиторія зібралася тільки зацікавлена, близька за духом...Звідси і абсолютна увага, переживання і навіть сльози (не варта соромитися!)
По закінченні більш, ніж годинного, виступу, слово мав режисер Василь Митничук. Він розповів про роботу над моноспектаклем, про єдність у вирішенні подачі матеріалу, про задумку ввести дітей з дитячої студії “Диво” в канву вистави і запросив до слова настоятеля церкві Миколу Бурядника. Біблійне пояснення отцем подвига Мойсея було містком перекинуто до потуги людей, які кладуть життя на алтар визволення України від сусіда-агресора. У залі був присутній важко поранений офіцер української армії Володимир Ґера, на лікування якого й мали піти всі кошти від зібраних на виставі. Він у своєму виступі скромно сказав, що просто виконував свою роботу, бо є професійним військовим...

Слова гарячої подяки акторові, воїнові, обидвом режисерам, квіти і гарячі оплески - ось закінчення чудового і пам’ятного вечора.