«Трудна земля»: постіндустріальна реальність Донбасу

Митці підкорили вершину чорного Олімпу. Два роки тому група художників, музикантів і фотографів, учасників арт-кластеру “R+N+D” та творчого союзу “Суповий Набір”, здійснили експедицію на один з діючих териконів поблизу міста Краснодон Луганської області. Вони задокументували свої індивідуальні досвіди взаємодії з індустріальним середовищем, аби потім об’єднати це все у проект «Чорний Олімп». Тоді, у мирному 2013-му, митцями керувало незадоволення від культурної ситуації на Донбасі, але немає потреби зайвий раз пояснювати, чому проект набув іншого звучання нині.

Створений раніше медіа-архів отримав нове життя, втілившись у чотирьох проектах в рамках однієї експозиції  «Трудна земля» під дахом Малої галереї Мистецького Арсеналу. Відео, інсталяції, фотографії та музика занурюють в атмосферу індустріального Донбасу. Земля, охоплена полум’ям, на тлі абстрактної фігури, яка чимось нагадує розбите скло – так виглядає робота Євгена Королітова, створена на вершині терикону. Праворуч від неї на відео – похмурий пейзаж рукотворного чорного Олімпу.

Застигла динаміка Луганська знайшла відображення у фотографіях Євгена Степанця. Тьмяні багатоповерхівки зливаються в одному відтінку сіро-коричневого з парканами, голими деревами та іржавими смітниками; далі – темна квартира, у вікно якої пробиваються сонячні промені; стіна, вкрита графіті. Все це – фрагменти постіндустріальної реальності. Ці фотографії були зроблені на початку 2015-го під час поїздки до Луганська, яку митці назвали «експедицією №2». Навпроти – відео «Not the promise land» з фотокнигою Степанця. Її сторінки гортаються, а реалії залишаються незмінними, тому довоєнні знімки 2014-го  навряд чи можна відрізнити від знімків 2004-го.

Символічну шахтарську працю можна побачити, підійшовши ближче до одного з маленьких екранів, на якому транслюється відео Петра Владімірова. Це єдина робота з проекту «Чорний Олімп», яка була створена у Києві.

«Змочивши папір, я охайно прибираю його за допомогою губки таким чином, що зображення вугілля залишається на поверхні ДВП, а з решток паперу, чи, простіше кажучи, зі сміття, я викладаю невелчику гірку – терикон. Говорячи концептуально, відео демонструє імітацію процесу очищення вугілля, імітацію тієї роботи, яку роблять шахтарі у надрах землі», – розповів Владіміров про тонкощі своєї роботи.

Основні художні події на вершині терикону задокументовані у відео Антона Лапова, чотири частини якого одночасно проектуються на стіну та показують етапи експедиції на краснодонському чорному Олімпі.

«Травма індустріальності, яку переживають люди на Донбасі, не дає сил та емоційних механізмів для того, аби виробити справжні підвалини культурної ідентичності та будувати своє існування через позитивне переосмислення власного досвіду. Збираючи банальні техногенні артефакти, слідуючи за цією білою ниткою, якою була здійснена символічна розмітка «полігону археологічного дослідження», я намагався наголосити на тому, що наслідки антропогенного впливу та зв’язок техніки і культури повинні осмислюватися якомога ширше в історичних та музейних колах. З іншого боку, я, певним чином, прокладаю свій шлях в дистопічній постіндустріальній реальності», – поділився автор.

Праворуч від проекції під склом лежать такі собі археологічні знахідки – каміння з терикону, яке органічно доповнює відео Лапова, підкреслюючи його ідею.

У темряві другої зали в око одразу впадає відеоінсталяція, яка, нагадуючи технічні прилади і складні механізми, змінює кольори з червоного на жовтогарячий. Картинку доповнено музикою, що відсилає до асоціацій з рідиною, яка крапає на іржаву поверхню. Надихаючись спогадами дитинства та юності, проведеної на Донбасі, Євген Гордєєв створює звукову інтерпретацію ландшафтів українського Сходу. Музикант розповідає про свою творчість, не вдаючись у подробиці і вважаючи, що люди мають самі відчувати мистецтво:

«Уявіть собі, що у дитинстві вас оточують такі речі, як прилади для замірювання метану, що ваш батько – електрик, і ви регулярно відвідуєте шахти, заводи. Все побачене, так чи інакше, залишається з людиною на все життя. Мені дуже подобається думати про енергію як таку, про рух заряджених часток, про те, наскільки це все впорядковано і наскільки людина просунулася у використанні цієї енергії. Мені подобається створювати індустріальне середовище».

На іншій стіні зали інфрачервона фотографія терикона повільно потопає в шумах та глітчах. Ідея проекту «Glitch Stream v. 2», який робить акцент на поступовій деструкції фотографічного образу, зародилася в Антона Лапова та Максима Лосєва. Автори розповіли, що наразі в залі функціонує лише інсталяційна частина роботи, яка згодом доповниться медіа-перформансом.

Опинитися в атмосфері індустріальності та здійснити віртуальну експедицію на «Чорний Олімп» можна в Малій галереї Мистецького Арсеналу до 12 квітня.