Екс-голова відділу інновацій NASA: Трамп багато уваги приділяє освоєнню Марсу

Омар Хатамле – про космічну освіту, цікаві стартапи, а також про можливості та небезпеки, які чекають нас за межами планети Земля.

Після лекції в Києво-Могилянській бізнес-школі, присвяченої майбутньому інновацій, Омар Хатамле залишається, аби зробити декілька знімків. Зокрема – фото на пам’ять з наймолодшим слухачем. Крім можливості сфотографуватися, Омар Хатамле дарує хлопчикові почесний значок NASA.

«Ви вже встигли стати місцевою знаменитістю», – з посмішкою каже йому журналіст Mind.

«Та ну що ви, я звичайна людина, така як усі», – скромно відповідає доктор Хатамле.

Але далеко не кожній людині вдається зробити таку кар’єру в NASA.

Омар Хатамле працює у NASA вже понад 20 років. Зараз обіймає посаду директора космічної навчальної програми Міжнародного космічного університету. До цього був директором відділу інновацій у NASA Johnson, розташованому у Х’юстоні, та головним вченим у NASA ARC, що у Силіконовій долині. Він розвивав креативне мислення, розширював інноваційну спроможність та виявляв перспективні наукові напрямки. Mind вдалося поспілкуватись з доктором Хатамле про космічну освіту, цікаві стартапи, а також можливості та небезпеки, які чекають нас за межами планети Земля.

– Чи не кожна дитина у світі мріє працювати в NASA. Ви теж про це мріяли з раннього дитинства?

– Так, коли я ще був маленьким хлопчиком, я вже знав, що хочу зробити кар’єру в космічній індустрії. Я пам’ятаю, як 20 років тому, коли в мене була співбесіда в NASA, був дуже схвильований тим, що, можливо, працюватиму в цій організації.

– Під час своєї лекції ви багато згадували про Міжнародний космічний університет. Розкажіть, які проекти реалізуються в його межах?

– Міжнародний космічний університет (International Space University, ISU) – це міждисциплінарна, міжкультурна та міжнародна освітня система, унікальна у світі. Цього літа у м. Корк (Ірландія) ми проводили 9-тижневий курс, в якому взяли участь 112 учасників з 26 різних країн. Програма поєднувала все, що стосується космосу, але не лише з технічного боку: в ній була і економіка, і юриспруденція, і гуманітарні науки.

Перші три тижні студенти прослуховували основний курс, потім мали змогу обрати собі напрямок лекцій на наступні три тижні. Якщо ви інженер, то можете піти в бізнес-школу, або навпаки. Ми заохочували навчання в тих сферах, у яких студенти мали найменше знань. Потім ми розділили їх у групи приблизно по 30 осіб і доручили працювати над проектами з людьми, з якими вони ніколи не працювали раніше: з Китаю, Великобританії, Індії чи Близького Сходу. За останні три тижні вони мали також написати дипломну роботу.

Під час курсу багато лекцій читали астронавти. Студенти могли обирати з-поміж сотні різноманітних воркшопів: ми запускали кулю у космос, влаштовувати змагання ракет, займалися робототехнікою та програмуванням. І хоч середовище дуже стресове, а програма інтенсивна, більшість студентів зізнавались, що цей досвід кардинально змінив їхнє життя. Крім знань, вони отримали доступ до космічної спільноти з усього світу.

– Чи перевіряли ви, яку кар’єру здобувають випускники університету?

– За нашою статистикою, приблизно 80% людей, які брали участь у програмі, продовжили працювати у космічній індустрії. Тому, якщо ви хочете потрапити у цю сферу, навчання в ISU – один з найкращих шляхів, бо ви отримуєте і знання, і зв’язки, потрібні для подальшої роботи в галузі.

– Сполучені Штати зараз на декілька кроків попереду інших країн в галузі інновацій та усьому, що стосується дослідження й освоєння космосу. У радянські часи це більше нагадувало «перегони наввипередки». Чи є зараз подібна конкуренція на рівні країн?

– На мою думку, середовище зараз набагато більше налаштоване на співпрацю. Мені трапляється чимало компаній, які використовують міжнародний підхід до роботи над проектами. Вони беруть щось у Китаї, замовляють деталі у Європі, наймають працівників з Південної Америки. Тому це радше співпраця, ніж конкуренція. Але коли йдеться про стартапи, це зовсім інша історія, адже вони за своєю природою конкурентні та постійно борються за виживання. Нинішня інфраструктура дозволяє зробити доступ до космосу дешевим, компоненти стали меншими за розміром, і вже не потрібно використовувати купу «заліза». А все це разом створює гарне підґрунтя для стартапів, які хочуть вийти на цей ринок.

– Усі говорять лише про успіхи Ілона Маска. Які ще стартапи варті уваги, на вашу думку?

– Planet Labs, Spire, Zero 2 Infinity (читайте довідку наприкінці статті. – Mind). Ці стартапи, до речі, були засновані випускниками нашого університету. Вартість Planet Labs вже перетнула позначку в $1 млрд.

– Як, на вашу думку, президентство Трампа впливає на стратегію NASA?

– У кожного президента своє бачення щодо космосу. Тому кожні чотири роки нам доводиться адаптуватися до нової адміністрації та коригувати свої плани. Але такі вже правила гри. Трамп більше налаштований на комерціалізацію космосу та всього, що з ним пов’язано. Ще він багато уваги приділяє освоєнню Марса.

– Кілька годин тому Трамп оголосив про всій вибір щодо нового голови NASA. Їм став Джеймс Брайденстайн, який є політиком, але аж ніяк не науковцем. Яка ваша думка з цього приводу?

– Для того щоб бути керівником, директором чи адміністратором, не обов’язково бути науковцем чи інженером. У першу чергу необхідний хороший менеджмент, тоді вийде рухатися в правильному напрямку.

– Останнім часом NASA стала ближчою до людей. Якщо раніше більшість проектів трималися в таємниці, то тепер можна і пряму трансляцію з космосу подивитися, і переглянути фотографії, зроблені Curiosity, і навіть взяти участь у розіграші квитка на Марс у один бік. Чому це відбувається та до чого призведе?

– Зацікавлювати людей космосом та заручатися публічною підтримкою дуже важливо. Тому чим більше ми підкреслюємо переваги освоєння космосу, розробки нових технологій, які допомагають покращити життя людей, створювати робочі місця та зміцнювати економіку, тим легше нам рухатися вперед. Бо врешті-решт все залежить від громадської підтримки.

– Які інструменти ви використовуєте для стимулювання креативного процесу в NASA?

– Дизайн-мислення дуже важливе, моделі «відкритих інновацій», різноманітні методики мозкового штурму, креативні простори, які надихають людей на нові ідеї. Ми постійно намагаємося оцінювати стан речей та шукати можливості для змін на краще, а для цього користуємося найрізноманітнішими інструментами.

– Ми все ще багато чого не знаємо про космос. Які, на вашу думку, найбільші можливості та небезпеки він приховує?

– Ми проводимо багато досліджень з пошуку планет, подібних до Землі. Місія Kepler дає нам можливість визначити тисячі планет, що потенційно можуть бути придатними до життя. Планета повинна бути певного розміру – не дуже велика, але і не дуже мала; має знаходитися на певній відстані від зірки. Ще багато чого потрібно дослідити, але це було одне з найважливіших наукових відкриттів за останній час.

– Чи допоможе це з проблемою перенаселення?

– Головну проблему перенаселення Землі я вбачаю в нестачі води та їжі. Але 75% Землі – це вода з океанів, і це лише питання часу, щоб навчитися її опріснювати. А також покращувати стійкість до різноманітних хвороб та виробляти більше їжі. Проблема перенаселення існує, але водночас ми постійно вчимося до неї адаптуватися та створювати нові її розв’язання.

Стосовно небезпек, то, наприклад, наближення астероїдів – це теж лише питання часу. Але чим більше ми інвестуватимемо в технології, тим краще зможемо себе захистити. І до того як астероїд занадто наблизиться, ми зможемо виявляти такі речі завчасно і спрямовувати його подалі від Землі. Чим кращий буде технологічний прогрес, тим легше ми зможемо вирішувати подібні проблеми.