Інтерв'ю з Стівеном Пайфером, надзвичайним і уповноваженим послом США в Україні (1998-2000)

10 Лютого, 11:55 6547 0

Журналістки UaPost - Світлана Іванишин-Угрина та Марія Іванус 9 лютого взяли телефонне інтерв'ю зі Стівеном Пайфером, послом США в Україну (1998-200), старшим науковим співробітником Центру Інституту Брукінгса з питань відносин між Сполученими Штатами та Європою у розпал перемовин щодо України на найвщому політичному рівні.

Юапост: Темою нашої розмови буде сьогоднішня зустріч Президента Обами з канцлером Ангелою Меркель. Містер Пайфер, чого на вашу думку слід очікувати від цієї події?

С.П.: Ця зустріч - це хороша нагода для Обами і Меркель обговорити ситуацію в Україні і можливий перехід до її вирішення дипломатичним шляхом. Всі з нетерпінням і з настороженістю чекають середи, коли мають відбутись перемовини між Меркель, Олландом, Порошенком і Путіним. Основним питанням залишається чи зможуть вони дійти згоди і підписати перемир'я і на яких умовах це може відбутись. Особисто в мене на рахунок цього є багато сумнівів, оскільки поки я не помітив з російської сторони наміру домовлятись. Але я б хотів бути приємно здивованим результатом.

Юапост: Чи можна сьогоднішню зустріч вважати підготовкою до тої, яка відбудеться в середу в Мінську?

С.П: Ні, вона була в планах вже досить давно. Але я вважаю, що зараз найкращий час для цієї зустрічі, осільки в Президента Обами і Канцлера Меркель є шанс обсудити можливі сценарії подальшого розвитку подій в Україні, якщо згоди не буде досягнуто. І як Захід реагуватиме на такий результат Мінського з"їзду.

Юапост: Що ви думаєте на рахунок того, що Президент США Барак Обама досі не ухвалив остаточного рішення з приводу постачання зброї і військового обладнання для України?

С.П : Настав час відчутно збільшити військову допомогу Україні, яка передбачає надання зброї захисту і протитанкові ракети. Те, що Обама поки не озвучив остаточного рішення на тему озброєння України, не означає, що він над цим не думає. Нам залишається дочекатись середи і подивитись, чого буде досягнено дипломатично. Якщо перемовини не закінчаться успіхом, то кардинально збільшиться тиск на Вашингтон щодо надання термінової військової допомоги Україні.

Юапост: Поки тривають розмови про дипломатичні зустрічі і підписання домовленостей, в Україні не вщухають воєнні дії. Іде реальна війна, де гинуть реальні люди. Може, ці перемовини - це марна трата часу? Можливо, настав час для більш кардинальних дій?

С.П: До середи залишилось два дні. Як я вже говорив: якщо перемовини виявляться неефективними і Путін не захоче погоджуватись на поставлені умови - Обама буде змушений перейти до плану військової допомоги Україні. На сьогоднішній день Меркель неодноразово заявляла, що вона проти військового втручання в російсько-український конфлікт. На її думку це призведе лише до загострення ситуації. Та все ж, не зважаючи на розбіжності, Меркель наголошує, що Європа і Америка мають бути на одній стороні в вирішенні цієї проблеми.

Юапост: То можна припускати, що Ангела Меркель починає більше схилятись в сторону підтримки України?

С.П: Ні, я б не сказав. Вона й надалі переконує, що слід іти дипломатичними шляхами.

Юапост: Як Ви, пане посол, напевно пам"ятаєте, Україна вже була в цій ситуації . Мінські домовленості, яких російська сторона взагалі не дотримувалась.Пригадаймо, що казав Отто вон Бісмарк:" Договір з Росією не вартий паперу, на якому він був підписаний".

С.П: Тому і я скептично ставлюсь до росіян. Вони не втілили жодного з запропонованих способів для перемир"я , про які йшлось в Мінську, в вересні минулого року.

Юапост: Багато людей вважає, що світ стоїть на порозі нової Світової війни. Особливо, якщо брати до уваги, що одна із країн, яка активно бере участь в воєнних діях , володіє величезним арсеналом ядерної зброї. Яка ваша думка на рахунок цього?

С.П: Я не думаю, що ми наблизились до цієї точки. Місяць тому, під час мого перебування в Україні, нас не просили привести армію - ніхто б з нас не підтримав таку ідею . Мова йшла виключно про зброю для захисту і військове обладнання для української армії. Я би менше переживав з приводу загострення конфлікту, бо якщо Росія захоче змінити хід військових дій в ще агресивніший спосіб , їй доведеться робити це непростими методами, які вимагають чималих коштів. Крім того, вже 8 місяців президент Путін розповідає про те, що на території України не воюють російські солдати. А якщо він захоче розвинути масштабнішу операцію, постане питання очевидного втручання в іншу державу і введення військ.

Юапост: Схоже, що їм це байдуже. Виступ Лаврова був привселюдно висміяний в Мюнхені іноземними делегатами. Навіть, якби самого Путіна помітили на території Східної України , він би не вважав за необхідне пояснити це кому-небудь.
Але моє наступне запитання до вас, містер Пайфер: Ви - американець. Яке ваше бачення ситуації в Україні? Що думають американці про те, що відбувається в Україні?

С.П: На мою думку американці симпатизують і співчувають людям, які потерпають в російсько-українській війні. Зараз все частіше цей конфлікт бачать таким, яким він є насправді - не лише боротьба з сепаратистами, а захист від російських військ, які захопили територію України.

Юапост: Серед американців багато хто вважає добровольчі військові батальйони, як такі, до яких входять виключно злочинці. Хоча, для українців ці бійці уособлюють патріотів і захисників своєї країни. Що ви думаєте на рахунок цього?

С.П: Я вважаю, що добровольчі батальйони повинні стати частиною української армії, Національнох гвардії. З того, що я особисто чув в Україні, стало зрозумілим, що координація збройних сил України і добровольчих батальйонів не працює так, як би цього хотілось. Це поганий і неефективний спосіб виконання військової операції. І я не думаю, що це здорово для української демократії - наявність великих груп озброєних людей , які не підпорядковуються закону.

Юапост: Це зрозуміло, але беручи до уваги низький рівень довіри до Генерального штабу, коли військові вищих чинів викриваються в шпіонажі і роботі на російські спец служби ( ви напевно читали про останній такий скандал в Нью Йорк Таймс)...

С.П: Так, це проблема. Та все ж, тридцять п"ять незалежних військових батальйонів , кожен з яких діє на власний розсуд - це не дієвий спосіб проведення масштабної військової операції. Чесно кажучи, існує багато сумнівів щодо деякої діяльності цих озброєних загонів. Я вважаю, що однією із умов для надання Україні військової допомоги повинно бути розгрупування добровольчих батальйонів і переведення їх в ряди постійної армії. І це завдання має виконати український уряд.