Із США депортують майже 50 відсотків українців, які просять про притулок: дослідження

На осіб, які незаконно перетнули державний кордон США, чекає доволі тривала низка судових слухань. Якщо нелегал просить про надання притулку, то, розглянувши справу, суд може або депортувати його, або задовольнити прохання. При однаковому наборі умов різні суди в різних штатах й, навіть, різні судді в одному суді одного штату можуть прийняти кардинально різні рішення.

Чим це викликано? Юристи стверджують, що багато в чому це може бути обумовлено наявністю або відсутністю прецеденту в тій чи іншій справі. Оскільки тягар доведення правоти цілком лягає на плечі нелегала, багато що залежить від якісного захисту в суді й досвідченості адвоката. Якщо юрист не полінується і знайде давно забутий усіма прецедент, грамотно викладе свої доводи й надасть всі необхідні папери - шанси на перемогу та отримання статусу біженця в рази збільшуються.

Але є й зовсім інші випадки - коли обставини ідентичні, адвокати намагаються однаково, прецедентів у справі немає, а рішення в підсумку ухвалюють різні. Когось залишають, а когось після місяців судової тяганини, апеляцій та касацій, депортують. У цьому сенсі примітним є дослідження даних Департаменту юстиції про відсоток схвалення й відмов у слуханнях з депортаційних справ, опубліковане Reuters.

В аналізі показано розподіл за судовими округами та окремими суддям, що дає уявлення про те, як рішення у справах про депортацію різняться від міста до міста, від судді до судді. Якщо пройтися крайнощами, то суддя Рекс Джі Форд з Помпано Біч за час своєї роботи ухвалив 97,66 відсотків рішень про депортацію нелегалів. Одночасно з тим суддя Олівія Кассін з Нью-Йорка ухвалила 92,96 відсотків рішень, що дозволили їм залишитися в Штатах на правах біженців.

"Це питання життя або смерті. Перемога або програш у справі про депортацію не повинні залежати від випадковості, від того, до якого судді потрапить ваша справа", - каже Карен Муса, директор Центру досліджень гендерних проблем і біженців у University of California Hastings School of the Law, Сан-Франциско.

Що ж стосується походження нелегалів, з аналізу Reuters випливає, що найбільшу кількість рішень про депортацію винесено щодо прибулих з Гондурасу (83,6 відсотків), Гватемали (71,9 відсотків), Бразилії (70,9 відсотків), Мексики (69,5 відсотків) та Гаїті (68,9 відсотків). Більше половини канадців, які прибули до США нелегально (61,96 відсотків) також висилають з країни.

Чимала кількість тих, хто просить про надання притулку, депортуються й у країни колишніх СНД та СРСР - Україну (46,3 відсотків), Узбекистан (44,3 відсотків), Росію (38,86 відсотків), Вірменію (34,39 відсотків). Що найдивніше, згідно з даними Департаменту юстиції близько 15 відсотків нелегалів депортуються до СРСР. Йдеться, напевно, про тих осіб, які покинули Радянський Союз ще за часів його існування, а потім так й не отримали паспорт однієї з республік.

У зв'язку з такою неоднозначністю ухвалених щодо депортації рішень в період від 2012 до 2016 років до EOIR надійшло 624 скарги на дії суддів. 138 скарг, поданих лише 2016 року, включали звинувачення в упередженості, а також в порушенні процедури розгляду справи та в неналежній поведінці суддів у залі суду. Однак, обурення "суддівським свавіллям" не призвело до бажаного результату. Зі 102 скарг, розглянутих кваліфікаційною комісією, лише щодо трьох суддів було застосовано такі дисциплінарні заходи, як догана або звільнення з посади. Ще з 39-ма було проведено консультації.