Коротка історія державності України

я лише нещодавно відкрив для себе подорожі в минуле. звісно, і раніше я знав історію, деякі епохи я знав дуже добре. але тепер це інакше. я вмикаю виступ хрущова, і я вже в 1956 році. два роки по смерті сталіна. вони взяли на себе управління державою, і вони боялися втратити контроль над масами. відлига тільки починається. але коли тане, обов'язково когось затоплює. 

і взагалі, як глядач, що пережив війну, а може ще й голодомор, мене цікавить одне. першим "президентом" срср був грузин, потім українець, потім єврей з україни. причому у всіх виразні акценти. як це може асоціюватися все з росією єдиною? срср - це однозначно і україна.

у 18-19 столітті, це просто небезпечні землі для більшості великих європейських держав. класний час був. і потім нас взяли. спершу як робочу силу, а потім вирішили всіх асимілювати. микола і перечитався німецької літератури, певно, і вирішив, що в одній державі має бути одна нація. абсолютно приречений проект, але дуже популярний у 20 столітті. і ось проект нації формується, знищують локальну писемність (у церкві). роблять вигляд, що такої мови нема. і це тільки-но набуває сенсу в 1860-ті, аж тут тероризм і новий політичний проект без військових на чолі держави.

совок - це диктатура пролетаріату, це поєднання військової могутності розмазати в пюре будь-кого й будь-що, але в руках у робочої сили. і у владу справді пішли не тільки військові. і обличчя всі були нові.
потім грузин захопив владу. здох. совок запустився в тому вигляді, як його собі уявляли до сталіна. заглох. стагнація. бум, смерть. у владі залишаються останні лідери епохи й передають владу в руки великим магнатам, які всі без винятку були радянською середньою ланкою. за рахунок того, що влада розвалювалася, вони почали прокручувати афери й сьогодні є новою "партією", що керує державою.

я побачив у радянському телевізорі те, що й очікував. немає нічого неможливого. головне чітко уявляти собі цілі. і революціям ще бути. 
те, що відбувається в україні - це спроба закинути вгору кращих лідерів випадковим чином. тут або вгадають з третього разу, або почнеться внутрішньовидова конкуренція вже у владі, яка налаготить процес роботи держави. у цьому випадку епоха якубовича з віджиманням власності й була цією історичною закономірністю, селекцією. її дуже бракує.