Останній розстріляний упівець: той, хто засудив його на смерть, досі живе серед нас

Вчора я знайшов, прочитав і запостив у себе на ФБ-сторінці статтю «Останній розстріляний бандерівець: «упівця» з Волині вбили на Покрову у 1989 році» (в заголовку помилка, його судили на Покрову 1987, а розстріляли влітку 1989) з сайту Район.in.ua. Про це у своєму блозі пише Володимир Миленко.

Читаючи статтю, я зачепився поглядом за одну фразу. За оцю:

«19 жовтня 1987 року у Луцьку суддя Борис Плахтій і народні засідателі Б.Панчук та Г.Артеменко підписали смертельний вирок».

1987 рік, подумав я, це всього лиш 32 роки тому. Якщо суддя був не старий, то він може і досі живе і навіть працює. Подумав я і почав шукати по відкритих джерелах інформацію. І от що знайшов.

Навряд чи це збіг, правда? Не думаю, що у Луцьку є чи було два судді Бориси Плахтії.

А ось іще одна згадка.

А тут ось інтерв’ю іншого волинського судді Петра Філюка, в якому він згадує Плахтія як зразок.

А після суддівської кар’єри цей «зразок» працював – як мило! – адвокатом.

Ще й у журналістику подався.

А ось іще одна згадка про Плахтія – у декларації його доньки.

Прямо ціла династія. Одна донька – суддя, інша донька – суддя. Онучка – інспектор у Вищій раді правосуддя. Розумієте, діти і внуки людини, яка послала на смерть воїна УПА – у 1987 році, у розпал перебудови! – досі працюють в українських судах. А сам він – адвокатствує.

«Легендарна династія».

Бачте, позитивно відгукуються. Аякже – «легендарний суддя». А діти які молодці, а онучка – їй он в Києві квартиру надають в безплатне користування. Багатьом з вас квартиру безкоштовно в Києві надають? Отож.

І ще одна згадка, найцинічніша.

Розумієте – вони ним ПИШАЮТЬСЯ. Тим, хто підписав смертний вирок борцю за незалежність України.

Ці люди, вони досі живуть тут, серед нас, отримують зарплати і пенсії, ба більше, вони і їхні діти-онуки – вони досі нас судять. А родина Івана Гончарука ДОСІ не знає, де він похований. Зате вона, своїми податками оплачує достойну старість пана Плахтія і достойні зарплати його дітям.

Це та Україна, яку ми заслужили? Україна сімейної династії Плахтіїв?