П’ять прогнозів на Близький Схід від фахівця ЦРУ
Грем Фуллер є колишнім віце-головою Національної ради з розвідки ЦРУ. Автор книжок, серед яких остання -“Туреччина і арабська весна: Лідерство на Близькому Сході”.
Тільки дурень може робити довгостроковий прогноз щодо Близького Сходу. Я пропоную короткстроковий прогноз на 2015 рік.
1. Потужність та вплив ІДІЛ (ISIS) буде знижуватися.
Я не вірю у життєздатність ІДІЛ як держави; їй не вистачає узгодженої та функціональної ідеології, серйозних політичних та соціальних інститутів, серйозного лідерського процесу, навичок, щоб впоратися зі складним забезпеченням державного управління, та будь-якої можливості створення міждержавних відносин в регіоні. Крім того, вона відчужена від більшості мусульман-сунітів в світі, незважаючи на невдоволення серед сунітів в Іраку і Сирії.
В ідеалі IДІЛ має провалитися сама по собі, без масованого зовнішнього, особливо Західного, втручання, яке в певному розумінні здатне лише зміцнити ідеологічні претензії ІДІЛ. Для переконливої та рішучої поразки ідея ІДІЛу як в теорії, так і на практиці, повинна бути демонстративно невдалою сама по собі, щоб дискредитуватися в очах мусульман цього регіону.
2. Роль Ірану в регіоні буде зростати.
Незважаючи на всі труднощі, я з оптимізмом дивлюся на переговори США з Іраном. Обидві сторони відчайдушно потребують успіхів у цій галузі. Нормалізація відносин вже давно очевидна і потрібна регіону.
Крім того, іранський і турецький - єдині «справжні» уряди в регіоні сьогодні зі справжнім управління, що базується на певній популярної легітимності - при всіх своїх недоліках. Туреччина є демократичною, Іран - напівдемократичний (президентські вибори, хоча й не вповні представницькі, дійсно мають місце).
Ці дві держави підтримують сподівання людей так, як жоден інший арабський лідер не робить. Пролив змушений буде пристосуватися до реалій нормалізованого Ірану; обидві сторони насправді не були учасниками війни, незважаючи на всі випадкові військові конфлікти, які виникали у них періодично впродовж минулого сторіччя. Іран - це пост-революційна влада з візією справді суверенного Близького Сходу, вільного від західного домінування - якими не є арабські країни.
Вплив Ірану в регіоні буде зростати в процесі збільшення неспокою в регіоні внаслідок спроб Ізраїля тримати палестинців під постійним пануванням.
3. Вплив Президента Ердоган в Туреччині почне зменшуватися в 2015 році.
Після блискучого прем’єр-міністерства для першого десятиліття правління ПСР (Партії справедливості та розвитку - від ред.), він загрузне у звинуваченнях у корупції і параноїдально перслідуватиме будь-якого, хто критикує або виступає проти його ірраціонального, свавільного і донкіхотського стиля правління. Він знаходиться в процесі руйнйвання інститутів та знищення його власної і спадщини його партії. Я, як і раніше вірю в інституційність Туреччини, хоча й ослаблену Ердоганом, проте достатньою, щоб утримувати країну на принципово демократичному і ненасильницькому шляху в той час, коли Ердоган втрачає довіру населення - що станеться швидше раніше, ніж пізніше.
4. Росія гратиме важливу роль в дипломатичних домовленостях на Близькому Сход.
Здатність Росії відігравати ключову дипломатичну (і технічну) роль у врегулюванні ядерної проблеми в Ірані, і її важливий голос та вплив в Сирії становлять значний внесок у вирішення цих двох конфліктів з високим ступенем ризику, які впливають на весь регіон. Важливо, щоб роль Росії буде прийнятою, а не розглядалася лише проекцією глобальної боротьби у нео-холодній війні - протистоянні, в якому Захід несе принаймні таку ж відповідальність, як Москва. Захід наполягав на провокування контрпродуктивної конфронтації з Москвою, намагаючись ввести НАТО в Україну. Чи можете ви уявити собі американську реакцію на договір про безпеку між Мексикою і Китаєм, який би обумовлював розміщення китайської зброї і військ на мексиканській землі?
5. Талібан буде продовжувати докладати зусилля для збільшення впливу в афганському уряді.
Після 13 років війни в Афганістані, США не змогли забезпечити стабільність у країні загалом, чи усунути Талібан як найважливіший чинник в національному русі. Талібан - це більше, ніж ісламістський рух; він багато в чому є сурогатом націоналістичної влади пуштун в Афганістані (хоча і не визнаною в цій якості всіма пуштунами). Пуштуни програли, коли уряд талібів було повалено Америкою в 2001 році; включення кістяка Талібану в новий уряд є необхідним для стабільного майбутнього Афганістану. Таліби буде прагнути зміцнення своєї влади цього року, щоб збільшити свій вплив в майбутніх домовленостях про розподіл влади. Вони не можуть бути функціонально виключені. Відчайдушно необхідна стабільність в Пакистані також частково залежить від такого врегулювання.
На цей рік досить прогнозів….
Коментарі