Шукаємо таланти...

 Щорічний конкурс “Талант української діаспори” засновано українською громадською організацією  “Помаранчева Хвиля”  декілька років тому, і кожний, хто не соромиться винести на люди результат здібностей, а часто уже й здобутки у творчості, може зробити це у час обжинок, коли глуха осінь зігріває тільки в оселях та залах...  

         Декілька відбіркових турів перед  конкурсом і ось 10 учасників - на сцені церковного залу парафії св.Йосифа Обручника.

         Часто виникають запитання про обрання членів журі: чому  сидять у ньому люди, які абсолютно не мають до оцінки мистецького заходу ніякого стосунку (пригадуєте один з конкурсів краси у Чикаґо, коли за суддів гралися працівники ділерських, люди з банків тощо?)

Не так було зараз. Оцінювали конкурсантів фахівці від  мистецтва: співаки, музиканти, мистецтвознавець, майстер декламації, автор і виконавиця духовних пісень.

10 номерів було подано на конкурс. Програма заходу передбачала також виступи гостей і переможців минулорічного конкурсу, тому виросла у цілий концерт.

Коли дитину змалку задіюють до справ, що вимагають  відповідальності, вона виростає такою, що все, що робить, має логічне завершення. Керівник дитячого театру “Диво” Василь Митничук плекає не тільки художні нахили у своїх вихованцях, а й такі риси як патріотизм,відповідальність,співпереживання...

        Учасники дитячої студії декламували багато проникливого тексту, грали, малювали. Вони розділили першу премію з Лесею Багрій, довершеною співачкою, що своєю “Баладою про мальви” роздягнула душу до нерва! Дівчина підготувала й візуальний ряд, де змінювалися картини війни і миру, молитви і розсипу мальв. 

        Другу премію отримала за свій вокал Оленка Бурак. І третю - Уляна Зрівна- Ковальчук за власну патріотичну поезію. Приз глядацьких симпатій вручили Христині Доскочинській, дівчині з явною перспективою. Бачу її переможницею наступного року!

       Володимир Окілко - співак і музикант львівської філармонії - улюблений гість у Чикаґо. Цей раз він  виконав декілька пісень українською та італійською мовами, і було дуже помітно, що  талант співака дістає все більше граней: вокальна школа України завжди була сильною. 

        Сюрпризом вечора стало порожнє місце сьомого судді у журі до оголошення зі сцени ведучими Леонідою Митничук та Мар’яна Шкреда про приїзд “Дзідзя”! Всі були приголомшені, проте швидко зрозуміли, що фронтмен гурту “Крута вежа” Павло Баган з Тернополя має не тільки музичну підготовку, а й талант пародиста. Він досить активно та невимушено вів себе на сцені, у складі журі, у залі  як і його оригінал; до слова - електроінструменти і налаштування мікрофонів, які “страждали” весь час,  виявилися також під силу говіркому гостеві.

           Ще один гість - дитячий танцювальний дует Софійки і Даніела Лоуґін високотехнічно виконав танець українки й воїна з автоматом. 

Торішні переможці - співак Назар Карабінович і скрипалька Софійка Курилюк теж взяли участь у святі. Особисто я дуже пишаюся, що у журі працювали мої талановиті землячки, Міс України 2013 року Анна Заячківська і артистка розмовного жанру  Олександра Боднар, та й Назар Карабінович -  родом з франківщини!

Гарне враження залишилося від оцінок Оксани Чуйко і Івана Яреська: їхнє делікатне оцінювання  несло бережливе ставлення до пагінців у художній царині і рекомендації для їхнього росту. 

        В ідеалі хотілося би, щоб члени журі, ведучі, конкурсанти, організатори ставилися до слова уважно, готували програму серйозніше, робили інформаційні підводки до виступів, володіли мовленням більш плинно, перевіряли техніку та готовність сцени до початку мистецького заходу. Ми звикли толерувати все на світі, або розмахувати шаблею різких слів навсибіч. Без критиканства, по-товариськи кажу це - стараймося більше, бо не повірять, що  у нас є таланти.  Знаєте, мабуть, приказку: подарували тобі підкову на щастя - запрягайся, ори від світу до темна і буде тобі щастя!                Квиток був недешевий, тому організаторам слід було запропонувати глядачам хоча б воду,  адже пити хотіли всі, не тільки члени журі.

         По периметру  залу, місця, що залишалися, -  для виставки - продажу картин учнів Володимира Монастирецького, товарів з українською символікою, якими торгував Андрій Серафин, далі - календарів на наступний рік з фото наших чиказьких красунь. Частина коштів за них уже використали для закупки дорогого приладу на АТО, про що сказала у виступі Настасія Марусик, яка презентувала роботи з бісеру та вишиванки. “Помаранчева Хвиля” теж збиралася кошти за квитки передати в Україну на необхідні товари для фронту. На жаль, час такий, що на будь-яких зібраннях людей націлюють на допомогу Україні. Продажній державі  - не до воїнів у холоді-голоді і не оснащених, їй треба швиденько умостити фамільні гнізда, пролізти слизькими щупальцями у всі структури, захопити всі золоті крісельця і тоді-і-і -то звернути погляд на країну, яку вони і держать холодом-голодом...Невесело закінчую свій матеріал. Може справжніх талантів знайдемо і стане веселіше жити?!