Синґапур - друга країна моєї азійської мрії

   7 годин лету до Сингапуру з Токіо, коли з Чикаґо до Токіо летіли 14 годин - всього нічОго. Аеропорт Changi  ( Чанґі)- пишно декорований - чітко  вказав на азійський тренд: яскраво, багато, на показ! Це ціле  місто: кінотеатр, масажні крісла, спортзал, басейн. 

  Автобусом до готелю Іbis, попарне розміщення у номерах, що знайомі мені по Європі. Вони набагато  скромніші, ніж в Японії, проте досить добротні, чисті, з усім набором,  потрібним подорожнику. Сніданок - досить різноманітний: калорійний і вітамінізований; особливо багато фруктів, конфітюрів до сухеньких, як я люблю, булочок, хлібців... 

          Треба сказати, що народ зібрався в групі звідусіль: Чикаґо, Нью-Йорк, Сан-Франциско, Бостон, Австралія і навіть сімейна пара з Києва. Тому спілкуватися стає все легше.

              Поскільки я - пташка дуже рання, то встигла розтрясти свій сніданок по околицях, поки народ повставав. З побаченого було зрозуміло, що не поспішають синґапурці позбуватися надбаного їхніми предками предметів матеріального світу, а уміло поєднують реставроване з новітніми проєктами. Ще затемна,   у  ранньому  вікні, навпроти побачила смараґдовий дах із загнутими краями. Він справляв враження заінстальованого в сучасний будинок. Дійсно, виявилося пізніше, що місцевий багач захотів перенести розкішний верх зі старого будинку на новий, аби не дати  красі загубитися у часі…

Огорожа (не маю мужності обізвати парканом таку розкіш!) з рожевого каменю, на кутах - майже венери по-східному. Ну і я десь там притулилася…

Огинаючи квартал, натрапила на ціле гніздовище храмів, ароматниць, крамниць з культовим товаром і купу капців перед кожними: заходити взутим не можна. Лишила і я свої шкіряні мокасини, забувши попрощатися з ними (не хвилюйтеся, знайшла опісля!) . Фотографувати всередині не дозволяється, тому віддалася детальному спогляданню густої краси. Позаяк свого уставу під руками не було, то хотіла  не лізти в чужий монастир з порадами. Не вийшло: мусила вказати одному з голим торсом, що  рівно, як джміль,  гудів молитви, що ось-ось храм стане палаючою свічкою (орґанза завіси дивом не зайнялася до мого приходу!)

Крадькома таки дещо познимкувала. Хай простять мене добрі сингапурці. Одна, до речі, побачила це і похвалила себе, мовляв, оно там - поліція; вона могла  заявити за моє “прогрєшеніє”, але взяла з мене слово не робити таке більше. Я й не робила ( знову - смайл!) Статую веселого золотого Будди, який був схожий скоріш на Бахуса, почухала за черевце, аби гроші водилися…Далі магазинчики з усіляким крамом, але все чітко золотого і червоного кольорів! Ціни високі: сингапурський долар до нашого дешевший  на 40 центів, а здачі не дочекаєшся. Або міняй гроші заздалегідь. Проте майже в усіх магазинах беруть кредитні картки. Але ж я рано встала, а банки ще не хотіли вставати. Одне добре: всі розмовляють англійською, державною. Їх - 4: китайська, малайська, тамільська, англійська. З тамільською у мене зраненька   не склалося, то й зупинилася на англійській!

Попри вільний час, був і обов’язковий за програмою. “Фонтан Багатства”,  здизайнований за всіма вимогами фен-шуй, як і все у Сингапурі, розміщений у центрі міста, у торговому комплексі   Suntec City. Китайці стверджують, що багатство приходить з лівого боку, тому, якби глянув на комплекс з висоти пташиного лету, побачив би наступне: площа з фонтаном посередині нагадує ліву людську долоню. 18-поверхова башта - великий її палець,  чотири 45-поверхові башти - чотири пальці, конферен-центр -зап’ясток, а фонтан посередині - золота каблучка на долоні!  Про багатство нагадує вся конструкція фонтана. Гід наворожила,  і народ, як заведений, закотивши очі під лоба, загадуючи бажання, опустивши праву долоню у воду, тричі потупцяв по колу…Самі робимо, самі з себе сміємося і далі робимо!  Сингапурці мають за талісмани багатства  трьохлапу жабу, грошове дерево (теж тримаю в хаті), монетки prosperity і парусний корабель багатства. Напевно, часами я буваю китайцем, бо такий корабель дивиться з мого підвіконня на американську авеню.

Увечері біля Фонтану відбуваються лазерні і музичні шоу.

Сингапур дуже вражає. Багате, чисте (насмітив- штраф 500 сінгапурських доларів), розгонисте місто. Поки вибираємося зі старої частини, чуємо розповідь про Raffles Hotel, в якому зупинявся і Обама, і Майкл Джексон. Прекрасний, молочного кольору готель без жодного ґанджу. Їдемо далі і, прошу зауважити, весь час - лівою смугою! 

Помітно, що чотири квартали, в яких проживають різні етноси, є одними з головних місць Сингапуру для туристичного огляду. Це Чайна - таун, Арабський квартал Кампонг Ґлам, Маленька Індія і Малайське село.  Вони цікаві своїм національним колоритом і розмаїттям культової архітектури. Дуже сподобався знаменитий індуїстський храм Шрі-Маріамман. Спека змушувала шукати поглядом морозиво, яке тут ріжуть ножем і подають на шматочку білого хліба! Годі роздивитися все у деталях, хіба пізніше, на екрані комп'ютера, а зараз - повними пригорщами багатющий спектр кольорів Сходу!

Поволі  пізнається перлина Азії - Сингапур, яка за 50 років стала найприваблішою для проживання, з найнижчим рівнем злочинності, з гнучким підходом до потреб молодих одружених і безсімейних, літніх людей, бізнесу.

Фантастична Набережна Кларк Кі, яка кондиціонується, по якій можна гуляти вдень і вночі і не впиратися у згромадження хмарочосів, а зацінити їхню осмисленість знаходження власне на цьому місці! Мерія Сингапура, її історія злиття з Малайзією і подальше роз'єднання в 1963 році. Парки міста-держави виконують не тільки естетичну роль:  свіжість пралісу вмикає пізнавальні рефлекси. Чудовий розарій, навколо - чисельні зразки садово-паркового мистецтва, оранжерея папоротників, пальмова долина, мальовничі озерця. Перлиною Ботанічного саду є національний парк орхідей "Мандай", сплетені у немислимо яскраві гирлянди більше 60 тисяч найкрасивіших рослин! У магазинчику Ботанічного саду я бачила справжню орхидею, яку майстер покрив тонким шаром золота! Там же ж я допомогла економіці Сингапура, накупивши чудових прикрас і шовку...Трохи і пригод випало на мою долю: загубилася дівчинка, мама, видко, ходила з такими ж захопленими від видовищ очима, що й про дитину забула. Екскурсовод не могла лишити нашу групу, тому довелося й мені згадати свій фах. Напружила всіх сек'юріті на пошук; час йшов; мале вже тиснулося до мого боку, а тут - як з гірки ринулося! Маму у натовпі вишукала очима...Дякувати Богу, тільки великий шмат інфи з розповіді гіда я вже пропустила... Зате незабутньою залишиться розповідь про 18 диво-дерев парку, які під вечір перетворилися на свічки мерехтливих кольорових вогнів і божественної музики! Люди, поїдьте в Синґапур!

           Всі висоти і ліфти, які тільки можна уявити, я брала, щоби охопити поглядом і своїм трудягою Canon морські простори, бухти, ні разу не повторені архітектурно вишукані споруди. Один з них - корабель -ресторан на трьох ногах-вежах-готелях! Диво! З того збудження замість сочку, вартість якого входила у вартість квитка, назамовляла такого, що камера пізніше працювала...     без мого втручання. Оглядовий майданчик, Сад Орхідей..А давайте, ви самі подивитеся  фото. Вони красномовніші, ніж моя розповідь…

А ми зустрінемося вже на   плавучому місті -кораблі Ovation of the Seas наступного тижня.