Меню

The Avengers: Age of Ultron. Теотехнократія і місце людини в ній

The Avengers: Age of Ultron. Теотехнократія і місце людини в ній

Ті, хто кажуть, що в масовому кіно щось стається "просто так" і заради розваги - моя публіка. Я люблю бачити, як вони лягають хрестом і на хрест за те, аби не дивитися глибше. Тому що глибше, яка не помітне відразу - це вже розмова з власним Я, яке приймає речі такими, як вони є. Іноземцям цей фільм дивитися набагато простіше.
Це була друга ніч показу The Avengers. У зал можна було потрапити після години очікування. Прийшли клерки після роботи в офісі, приїхали свег-пацани зі штанами на трусах, були люди в дорогих костюмах. Були індуси, китайці, мексиканці, філіпінці. Були всі. Це така собі зустріч Америки в кінотеатрі.
Після фільму в нас виникла серйозна дискусія. Руммейтам не сподобалося, що я назвав цей фільм антиутопією, тому що "even Hunger Games would barely fit into this style (sic!)". Розмова з їхніми американськими Я/Ми розпочалася. Сам фільм - ніцшеанська листівка, скинута на голову окупованим: "Давайте жити дружно, бо ми можемо або вас захистити або знищити, ким би ви не були". Це фільм про Холодну війну, де інтернаціональна компанія вирішує долю світу. Але ким була Наташа Романофф до того, як почала яшкатися з Капітаном Америкою, американським-ученим Халком і Тоні Старком? Стерилізованою дівчинкою, яку десь там у Східній Європі вчили вбивати людей. Навіть Містер Зло шукає союзників у Східній Європі. Люди там добрі, але трохи дикі. І допомагають Містеру Зло, бо не відають про його плани й хочуть помститися Містеру Старку. 


До історії жанру 
Комікси від самого початку - це спроба створити американську міфологію, де боги чи надлюди як Тор чи Капітан Америка повертають світ до його витоків. Апокаліптична візія майбутнього і є найголовніший елемент коміксової версії антиутопії, де тільки надлюдина здатна вирішити проблеми майбутнього. Проста людина програла б у цьому змаганні. Тому Тор і каже, що "у наші часи ми боролися з менш могутніми речами", ніж artificial intelligence. І знищення людства за підрахунками машин має більше логіки, ніж його збереження. Це старий добрий мотив з таких фільмів як Термінатор.

Структурно цей фільм - антиутопія, тобто історія про небезпечне місце для життя людини. Провалений проект людства, іншими словами. Типовий мотив жінки, яка рятує від засліплення головного героя перенесений на Старка, який закоханий у власного Пігмаліона й не знищить його, бо "він зробить усе правильно". Знищення поганого Пігмаліона можливе лише руками хорошого, правильного могутнього надробота, теж творіння Старка. Цей мотив віддзеркалений у стосунках самодеструктивного Халка і Наташі Романофф. Утім, сам фільм винятково про Старка і його творіння, а всі інші персонажі - це санчопанси, які постійно перевіряють авторитет найсильнішого.


Людина в світі Старка - гвинтик, безсуб'єктна маса й декорація. Логіка його машини, і його логіка також, бо вони говорять одними фразами й мислять однаково, має єдине повідомлення: "Метал кращий від людського тіла", тому що єдиним виправданням для існування людини є власне її існування. Про все інше подбають боги.

Світ the Avengers - це естетизований тоталітаризм у формі теотехнократії. Я знаю, що зі мною будуть сперечатися на цю тему, але такої пласкої агітки давно не бачив. Це фільм-кліше, який нагадує закріплення вивченого в дитинстві з політизованих коміксів. (Приємна індоктринація - те, чим славиться капіталізм.) Кожному своє. Як казав Фройд, сигара - то інколи просто сигара. От тільки треба постійно перевіряти, чи справді сигару нам сунуть в обличчя...