Меню

Як виникають конспірологічні теорії і чому люди в них охоче вірять

Як виникають конспірологічні теорії і чому люди в них охоче вірять

У зв’язку з поширенням коронавірусу COVID-19 і визнанням його пандемією, тобто епідемією, яка поширилася по всьому світу, уряди багатьох країн ввели режим надзвичайного стану, карантин та інші екстрені заходи. Закрито кордони, скасовано авіасполучення, припинили роботу кав’ярні та ресторани. Поки вчені шукають вакцину і розробляють нові методи лікування, аналітики рахують потенційні збитки. Пандемія відчутно вдарила по бізнесу, як великому (авіа- і вантажоперевезення, готельно-ресторанний комплекс), так і дрібному (торгівля, сфера послуг).

А користувачі соціальних мереж поширюють не тільки останні новини та інструкції щодо того, як правильно мити руки і шити маски. «Американці щосили випробовують віруси, у них повний арсенал біологічної зброї». «Вірус чудово допомагає Путіну». «Це інструмент для знищення старого населення, щоб пенсії не платити». «Китай знав про вірус, але брехав». «Директор ВООЗ пов’язаний із комуністами – і він же оголосив пандемію». Безліч цих та інших подібних коментарів у соцмережах і на різних сайтах по всьому світу зводиться до того, що вірус і його масштабне поширення – нібито штучні процеси, за якими хтось стоїть. Що коронавірус поширили навмисно, поставивши конкретну мету.

Що таке конспірологія?

Спроби пояснити складну суспільну подію не природними причинами або сукупністю різних чинників, а злим умислом всемогутніх таємних сил зазвичай називають «конспірологією». З англійської conspiracy перекладається як «змова». Теорій змов багато, є серед них і досить живучі: переконання, що світом правлять Ротшильди; віра у всемогутність масонів, у єврейську змову тощо. Теорії змов бувають глобальними (про «світову закулісу») і локальні (наприклад, теорія про те, що теракт 11 вересня 2001 року влаштували самі американці).

Відповідно до класифікації американського релігієзнавця і політолога Майкла Баркуна, існують три типи теорій змов. Подієві, як свідчить вже їх назва, розглядають якусь подію: вбивство Кеннеді, теракт 11 вересня, висадку американців на Місяць. Є теорії систематичні: змови масонів, «світової закуліси», євреїв, комуністів, фармацевтів. І, нарешті, складні теорії змов, де останні шикуються за ієрархією і одна теорія підтверджує і пояснює деякі факти іншої  теорії.

Серед відомих теорій змови, пов’язаних з медициною, – віра в те, що вакцинацію винайшли, щоб викликати у дітей аутизм. Прихильники цієї теорії закликають відмовлятися від щеплень. А виникла вона таким чином. Наприкінці минулого століття було розроблено комплексну вакцину проти кору, паротиту та краснухи (КПК). Однак в 1997 році в науковому журналі The Lancet з’явилася стаття лікаря з Великої Британії Ендрю Вейкфілда із клінічними даними про те, що у дітей після вакцинації може розвиватися аутизм. У самій роботі Вейкфілда йшлося лише про припущення можливого розвитку, а також було зроблено застереження, що наявних даних недостатньо для точного висновку. Однак на застереження ніхто не звернув уваги. Дані підхопили ЗМІ, з якими Вейкфілд охоче спілкувався. В підсумку рівень вакцинації КПК у Великій Британії на початку 2000-х впав на 80%.

Як з’ясувалося згодом, сам лікар Вейкфілд раніше подав заявку на патент на альтернативну, нібито більш якісну вакцину. Крім того, у нього був укладений контракт з юридичними компаніями, які займалися відшкодуванням збитків тим, хто скористався КПК: батьки, які повірили в його заяви про шкоду вакцини, за рекомендацією юристів приводили своїх дітей лікуватися до нього, що дало можливість лікарю тестувати свою вакцину (антипрививочником він сам не був, просто виступав проти комбінованого препарату).

Коли ці подробиці розкрилися, Вейкфілда позбавили ліцензії і заборонили займатися лікарською діяльністю. Після його дослідження вчені з різних країн світу провели десятки аналогічних – за участю сотень тисяч дітей – і не знайшли наукового підтвердження зв’язку між КПК-вакциною і аутизмом.

Чому люди вірять у теорії змови?

Аналізуючи теорії змови, вчені дійшли висновку, що слід звертати увагу не на віру в одну конкретну змову, а на сам тип конспірологічного мислення. Якщо людина вірить в якусь одну теорію змови, то висока ймовірність, що вона повірить і в інші.

В основі конспірології лежить принцип телеології. Це філософське припущення, яке означає, що в кожному процесі або дії є певна мета. Простіше кажучи, що будь-яка подія відбувається з певною метою і що «просто так» нічого не трапляється.

Філософи і психологи виділяють кілька причин, з яких люди вірять у змови.

По-перше, еволюційні особливості пізнання. Людина – істота розумна, а тому намагається зрозуміти причини подій, які відбуваються навколо неї. Щоб вижити як біологічному виду, нам потрібно було вибудовувати логічні пояснення і виявляти потенційну небезпеку. Невизначеність лякає, оскільки не дає можливості передбачити наступні дії. Грубо кажучи, завжди краще встановити, що призвело до того чи іншого результату, щоб надалі цей процес контролювати. І не важливо, чи правильно встановлені причинно-наслідкові зв’язки, – психологічного комфорту досягнуто. Людина думає, що розібралася із причинами.

Наприклад, первісна людина не знала, звідки й чому з’являється блискавка. Вона придумує богів або духів і намагається їх «задобрити». Вона заспокоюється від того, що «усвідомлює» механізм формування блискавки, а також розуміє, як цим механізмом можна управляти. На цьому етапі розвитку людства ще неможливо чітко розмежувати віру, релігію та конспірологію.

З часом, коли рівень накопичених знань збільшується і фізичні процеси та явища поступово пояснюються наукою, конспірологічний тип мислення не зникає – він просто переноситься із природничої сфери на політичну та громадську.

По-друге, конспірологія властива тим, хто не відчуває, що спроможний впливати на зміни у своєму житті. Таких висновків прийшли в 1999 році американські вчені, які намагалися з’ясувати, чи дійсно афроамериканці мають певну «схильність» до конспірології. Під час проведеного дослідження вони з’ясували, що в теорії змови люди вірять не через схильність. Ті афроамериканці, які вважали, що можуть контролювати політику і впливати на прийняття рішень, менше вірили в теорії змови. (Детально про це див. Дослідження Parsons S., Simmons W., Shinhoster F., Kilburn J. A test of the grapevine: An empirical examination of conspiracy theories among African Americans // Sociological Spectrum. 1999. № 19 (2). P. 201-222). Ті ж, хто схильний вважати, що від них нічого не залежить і тільки уряд або політики вирішують, як жити суспільству, легко піддаються впливу конспірології. При такому стилі мислення легко й органічно формується ідея про те, що «ми погано живемо, тому що комусь це вигідно, хтось на цьому наживається». Такі пояснення більше зрозумілі й легше сприймаються, ніж складні пояснення реальних економічних механізмів.

І третє – теорії змов будуть популярні там, де немає довіри між індивідами і немає довіри до органів влади. Це з’ясував і науково обґрунтував у 1992 році професор Ратгерського університету в Нью-Джерсі Тед Герцель. Він опитав кілька сотень випадкових людей і дізнався їхню думку з приводу відомих на той час теорій змов. Крім того, він з’ясовував, наскільки опитані ним люди довіряють друзям, сусідам і владі. Результати показали, що ті, хто менше довіряє іншим людям навколо, більше схильні до конспірології. (Детальніше див. Goertzel T. Belief in conspiracy theories // Political Psychology. 1994. № 15 (4). Р. 731-742). Пізніше теорію Гецеля підтвердили і інші дослідники (Darwin H., Neave N., Holmes J. Belief in conspiracy theories. The role of paranormal belief, paranoid ideation and schizotypy // Personality and Individual Differences. 2011. № 50 (8). P . 1289-1293).

Як відрізнити теорію змови?

Теорію змови досить легко відрізнити від аналітичної версії подій. По-перше, теорії змови завжди виступають в ролі альтернативних моделей пояснення і завжди суперечать офіційним версіям.

Конспірологічні теорії завжди більш детальні, в них кожен елемент вбудований у загальну картину. Коли читаєш теорію змови, мимоволі думаєш: «Як же все продумано, буквально до дрібниць». Офіційні версії можуть пропускати деталі, але теорії змов завжди дуже уважні до нюансів.

Конспірологічна версія завжди є цілісною, нею можна пояснити будь-який факт, вона в принципі незаперечна. У цьому її відмінність від наукової теорії. Наукова теорія завжди може бути спростована, а теорія змови – ні.

Конспірології властива специфічна лексика: наприклад, вживання словосполучень «таємний уряд», «транснаціональні корпорації», «світова закуліса» та дієслів «обманюють», «приховують», «замовчують».

Якщо якесь пояснення суспільного явища водночас:

  • суперечить офіційній або загальновизнаній версії;
  • гранично деталізоване і з легкістю пояснює нові факти й обставини;
  • практично не спростовне,

– дуже ймовірно, що перед вами класична теорія змови.

На пострадянському просторі теорії змов знаходять ґрунт не тільки через згадану недовіру владі й відчуття людей, що вони не можуть впливати на власне життя, а й з огляду на певні історичні чинники. За радянських часів керівництво країни і компартії пояснювало багато обставин – від необхідності репресій до економічних провалів – підступами ворогів радянської влади, шпигунів і капіталістів.

Дослідження теорій змов – популярний напрям в науковому світі. Вчені розбирають міфи навколо теракту 9/11, висадки американців на Місяць або ж вбивства Усами бен Ладена. Одна з робіт на цю тему, яка порівняно недавно вийшла друком російською мовою, – книга психолога Роба Бразертона «Недовірливі уми. Чим нас приваблюють теорії змов», що вийшла в Росії за підтримки просвітницького фонду «Еволюція». Автор аналізує різні види теорій змов, з’ясовує причини їх виникнення, спираючись при цьому на численні соціологічні, психологічні та релігієзнавчі дослідження.