Меню

Якщо не Трамп, то хто?

Якщо не Трамп, то хто?

На історичному засіданні  Палата представників, яку очолили демократи, проголосувала у за імпічмент президента Дональда Трампа. Хто замінить очільника держави у разі його відсторонення від влади, розповідає НВ

Згідно з фінальною доповіддю Конгресу, Трамп обвинувачується за двома статтями — у зловживанні владою щодо його відносин з Україною і в перешкоджанні розслідуванню Конгресу щодо імпічменту.

Також Трамп підозрюється в підкупі з метою отримання компромату на свого ймовірного суперника на виборах Джо Байдена, хоча цей злочин не фігурує в якості обвинувальної статті в рамках імпічменту.

Палата своїм голосуванням спровокувала судовий розгляд у сенаті під керівництвом Республіканців. Судовий процес очікується наступного місяця. Жоден президент США ніколи не був засуджений і відсторонений у рамках процесу імпічменту.

Наразі Сенат контролюється республіканцями, тому підтримка сенаторами імпічменту малоймовірна.

Проте, у разі відсторонення президента його наступником стає віце-президент, обраний у зв’язці з президентом на загальнонаціональних виборах — Майк Пенс. У новітній історії винятком є Джеральд Форд, який був призначений Річардом Ніксоном в 1973 році віце-президентом після відставки Спіро Агню.

Порядок успадкування влади визначено статтями Конституції, федеральним Актом про спадкоємність президентської влади (Presidential Succession Act) в редакції від 1947 року.

У 2019 році ієрархія успадкування президентських повноважень виглядає таким чином:

1. Віце-президент США Майк Пенс (республіканець);

2. Спікер Палати представників Ненсі Пелосі (демократ);

3. Тимчасовий глава Сенату США Чак Грейслі (республіканець);

4. Держсекретар США Майк Помпео (республіканець);

5. Очільник Мінфіну Стівен Мнучін (республіканець);

6. Очільник Пентагону Марк Еспер (республіканець);

7. Генпрокурор Вільям Барр (республіканець);

8. Очільник МВС Дейв Бернхардт (республіканець);

9. Міністр сільського господарства Джордж Пердью (республіканець);

10. Міністр торгівлі Вілбур Росс (республіканець);

11. Очільник Мінпраці Юджин Скаліа (республіканець);

12. Очільник МОЗ Алекс Азар (республіканець);

13. Міністр ЖКГ та міського розвитку Бен Карсон (республіканець);

14. Очільник Мінтрансу Елен Чао (республіканка);

15. Очільник Міненерго Ден Брайєтт (республіканець);

16. Очільник Міносвіти Бетсі ДеВос (республіканка);

17. Міністр у справах ветеранів США Роберт Вілкі (республіканець);

18. В. о міністра внутрішньої безпеки США Чед Вулф (республіканець).

Законодавство про спадкоємність застосовується тільки до тих осіб, які можуть претендувати на посаду президента згідно з Конституцією США та досягли 35-річного віку.

Наприклад, чиновник не може претендувати на повноваження, якщо він народжений за межами США. У нашому випадку — це уродженка острова Тайвань, глава Мінтрансу Елен Чао.

Також не зможе дістати крісло в Білому домі чиновник, який знаходиться на чолі міністерства в статусі виконуючого обов’язки, хоча наразі це положення є дискусійним.

Повноваження чиновника, виконуючого обов’язки президента, у більшості випадків поширюються на весь строк повноважень колишнього глави держави.

У другій половині 20 століття найбільш відомими випадками застосування законодавства про спадкоємність було президентство Ліндона Джонсона (1963−1969) і президентство Джеральда Форда (1974−1977). Форд, на відміну від Джонсона, став президентом так і не пройшовши горнило загальнонаціональних виборів.