Звітує "ВИШИВАНКА"!

       Щорічне свято - звіт  танцювальної школи Павла та Оксани Федьківих “Вишиванка”   відбулося під назвою “Люби, цінуй і пам’ятай!” 17 травня 2015 року у  Ridgewood High School. І забрало глядачів усіх заходів у Чикаґо на минулі вихідні! 

     Місце проведення виявилося гарним для масового виступу, проте малим для спраглого до якісної  хореографії українця, тому й квитків не вистачило... У інтерв’ю з Павлом Федьківим довідалася, що  наступного року шукатиметься набагато більше приміщення.

    Школа танцю “Вишиванка” - це ще одне дітище парафії св. Йосипа Обручника, яка вже славна юними талантами  театральної дитячої студії “Диво”, дорослими -  драматичного театру “Гомін”.

Подружжя Федьківих керують школою танців уже шостий рік; позаяк кількість дітей у ній все зростає, створені групи за віком. Їх - 6: “Вулик”, “Чебрець”, “Дзига”, “Серпанок”, “Підкова”, “Чорнобривки”.Отже, вся школа - на сцені!

       Концерт розпочався з магічного танцю “У ніч на Купала” вчителя- хореографа Світлани Сельської. Вона працює не так давно з Оксаною і Павлом, проте співпраця є дуже успішною. Затемнений зал і сцена з сомнамбулічним танцем так вразила глядача, що оплески надихнули всіх танцюристів за сценою і у перших рядах партеру! Секундне затемнення і ті ж дівчата - наречені молодих воїнів, які прощаються з коханими у вальсі “Прощання” (музика групи “Еней” - “Біля тополі”) Скажу відверто: душа тремтіла від актуальності номеру, від драматичного передчуття, від болю за ту молодь, яка ніколи не зустріне старість...

Знаючи хлопців, що оце вальсували, як членів школи українського бойового мистецтва “Hopak”, дивувалася їхньому новому вмінню. Так само плавно сценою заволоділа власне чоловіча половина ансамблю: гопаківці  з’єднано та соло виконували елементи бойового гопака ( керівник - Андрій Качала, інструктор Андрій Барбека). Слід зазначити, сценографія (Василь Назар) передбачала ілюстрацію руху -  на зал суворо з портрету споглядав мужній козак на  молоду поросль...Далі - київський Майдан і - маленькі читці з театральної студії “Диво” (керівник - режисер Василь Митничук) з композицією “Без імен помолимось за них...”. Дітки, що народилися в Америці за декілька років до подій в Україні, виростають з тривогою за батьківську Вітчизну, переймають мистецьку  школу донесення  почуттів, вкладених поетами, до аудиторії. Пам’ятаємо недавній результат: перемога у конкурсі талантів і відправлена на фронт грошова частина премії. 

Роман Сидорук відкрив своїм виступом елегантну частину концерту. Оплески залу засвідчили: співака люблять у нашій громаді.

Білими лебідками (услід за ведучою - красунею Мар’яною Балаш -Сташко) випурхнули дівчатка, а за ними маленькі джентльмени у білих смокінґах до вальсування...

Найменші танцюристи школи з групи “Вулик” засвітили ліхтарики посмішок у залі! Висипалися  кольорові бджілки на сцену так купно, невимушено, з притупуванням та вихилясами, з широко відкритими очима, що шукали свою маму у залі та натикалися поглядом на маму- хореографа, яка не давала забутися, а керувала шумливим “вуликом”! Одна бджілка виявилася абсолютною мрійницею: всі відлетіли, “ніч” на сцені настала, а вона все стояла й чекала...когось...

Ромашковою лукою заквітчалася сцена з групи п’ятирічок “Чебрець”. Швидко, як за хвилями вітру, нахилялися замаяні голівки та блискали весняною зеленню атласні широкі шаровари хлопчиків.               Велика справа у підготовці масових заходів - світло і звук. Без Сашка Хрипливого, найкращого звукорежисера на цей час у Чикаґо, не обходиться жодний.

Несподівано сільська традиційна ідилія змінилася міською хуліганською танцювальною погонею,  за мотивами мультфільму “Ну, постривай!”. Широкі штани та кашкети набакір у хлопчаків викликали сміх і пожвавлення у залі, а дівчатка, як завжди, знівельовували певну “брутальність” партнерів!

Старша група дівчат була чудова у ковбойському стилі, швидкому танці, оригінальному його закінченні. 

І знову - на контрасті - менші гопаківці показують свою майстерність бою: наступу -  відступу, партнерську єдність, надійне плече товариша. Вражає  розтяжка передньої лінії групи хлопчаків... Славу здобуде школа “Вишиванка” у майбутньому - безперечно. Костюми всіх танцюристів - такі розмаїті у задумці, якісні у виконанні, благодатні для ока, що хочеться подякувати мамам Марії Коваль та Тетяні Мельничук за таку жертовну працю!

      Мар’яна Балаш-Сташко - не лише ведуча багатьох концертів у Чикаґо, а співачка. Вона розпружила публіку до повернення з дитячого світу до дійсності ліричними піснями і оголосила спонсорів, без яких сьогодні нереально обійтися творчій людині. Це - кредитна спілка “Самопоміч”, телефонна компанія “WDT”, трокова компанія“Patriot”. Наші інтернет ресурси www.uamodna.com, www.uapost.us також були з вдячністю згадані, позаяк постійно висвітлюємо всі культурно-мистецькі, політичні, громадські  події української спільноти у Чикаґо, багато - з цілої Америки та світу.

          Настоятель парафії св. Йосипа Обручника о.Микола Бурядник виступив зі словом подяки школі танцю “Вишиванка” і декілька разів наголосив -сформулював тезу, що ми повинні творити громаду, бо у ній наша сила, живлення, ґенна передача. 

Апофеозом свята став зведений танець всіх груп школи на тлі розмаєних українських прапорів! Зал встав і довго аплодував праці, юним талантам, наставникам. Відзвітувала "ВИШИВАНКА" з найвищим балом!