Меню

Україна - батьківщина мамонтів

Україна - батьківщина мамонтів

Перші осмислені знахідки кісток мамонта на території України датуються 1893 року, коли археолог Хвойка відкрив на київському Подолі Кирилівську стоянку. Відтоді почалося дослідження цих надзвичайно величних істот. Сьогодні, на території країни, зберігається найбільша кількість решток мамонтів. Один з дослідників поділився знаннями про тогочасне життя:

Пригадую, коли я був студентом і проходив на Канівщині практику – то поблизу села Межиріч лежали гори їхніх кісток, тоді нам пояснювали, що це найбільший у світі музей мамонтів під відкритим небом. Однак, найбільша кількість концентрації мамонтових решток стосовно землі, знаходиться поблизу Бакоти, де навіть ледачий мисливець, без жодних знарядь праці, за кілька годин може відшукати собі шматок кістки. Місцеві мешканці настільки споріднилися з мамонтами, що ті навіть увійшли до їхнього фольклору. Так на Черкащині, одна з дослідниць відзначала, що їй доводилося чути від місцевого пастуха, на адресу неслухняної корови викрик: «Щоб тебе мамонт з’їв!».

Однак наша земля, уславилася ще й тим, що це було одне з дуже не багатьох місць, де люди із кісток мамонта будували собі житла. Власне, на сьогодні подібне зафіксовано лише в Україні та Росії.

Ці житла були знайдені ще на світанку ХХ століття. Спочатку дослідники думали, що це просто величезні скупчення кісток. І тільки у 30-х роках зрозуміли, що це житла.

У палеолітичних людей були свої архітектурні винаходи. Під час розкопок з’ясувалося, що кожне житло оточували ями, заповнені кістками, вугіллям, відходами виробництва і всякою всячиною. Археологи спочатку сприймали їх як смітники. Але ретельні дослідження довели, що із цих ям грунт вибирали для заповнення порожнин у стінах. Так мешканці стоянок знайшли оригінальний спосіб одночасно зміцнити й утеплити свої житла — створили своєрідні фахверки кам’яної доби.

Зазвичай стародавні мисливці надавали особливого значення входу в житло. Обабіч нього встановлювали перевернуті черепи і вставляли у них довгі вигнуті бивні, які утворювали «арку». Подібним чином робили й основу даху. Для його опори у долівку вкопували кістки ніг мамонта, а потім вставляли у них жердини. Дах вистеляли шкурами, поверх них вкладали великі кістки та бивні мамонтів, роги оленів. Уся конструкція важила більше тонни. Існує версія, що кістки не тільки утримували покрівлю, а й служили арматурою для снігу, який накидали зверху для утеплення житла.