Меню

Радіоефір від 04/23/2014

Світлана: - Добрий вечір всім, шановні радіослухачі, це UA MODNA радіо знову в ефірі.

Tima Fei: -  Добрий вечір.

Світлана: -  Сьогодні в студії Tima Fei, я, Світлана і Віталій, в нас навіть  гість з України – Філіп, який обов’язково з нами поспілкується пізніше, і не думайте, що в нас таке нетрадиційне привітання, ми вже почали спілкуватися на нетрадиційних привітаннях. Я гадаю, що багатьом знайома ця промова з кліпу, який став просто, як кажуть wirel на Ютубі. 8 мільйонів з лишнім переглядів, і ви чуєте українку, яка звертається до світу англійською мовою. Зараз ви почуєте цю красуню, цю розумну дівчину, як вона розмовляє українською мовою. Це Юлія Мирошевська, і вона зараз з нами на зв’язку з Києва. Юлю, доброї ночі.

Юлія: - Доброго вечора всім вам, Світлана.

Світлана: -  Нам дуже приємно, що ти приєдналася до нас не зважаючи не те щоб на таку вже пізню, а глибоку ніч. Я знаю, що для тебе це навіть не найскладніше випробування, оскільки ти була постійним резидентом Майдану. Нещодавно завершився твій тур по Канаді й Америці і я гадаю, що ти звикла вирішувати складні завдання, які от повстали обумовлені часом і обставинами. Юлю, розкажи будь ласка хоча би кілька слів про себе, тому що люди більше тебе знають візуально, і не дуже багато знають про те хто ти є і чим ти займешся.

Юлія: - Особливо яскравого розказувати немає про що. Я студентка-аспірантка в університеті Шевченка, досліджую літературу. Звичайна українка, яка, як і більшість людей, одного дня в листопаді вийшла на вулицю. В принципі це все.

Світлана: -  Скажи будь ласка, ти навчаєшся в Київському Національному університеті? Тобто аспірантка?

Юлія: - Так, я досліджую київську літературу 20ст.

Світлана: -  Тоді постає питання : звідки таке чудове володіння англійською мовою?

Юлія: - Давайте не будемо перебільшувати щодо його чудовості. Так сталося, що я багато подорожувала, так як я була членкою такої не громадської організації, і ми з волонтерами, подорожували в свій час Європою, брали участь в таких різних волонтерських заходах, і це така, більше заслуга практики ніж навчання.

Світлана: -  Справа в тім, чому я кажу тобі про англійську мову – згадую про англійську мову і вільне володіння нею, тому що це навіть не судячи з кліпу, який ти зробила, а судячи з того, як ти представила Україну, скажімо, в цьому турі, який ти мала Америкою і Канадою. Я, наприклад, особисто пишаюся тим, що ти представляла нашу Батьківщину, тому що молода, красива, розумна, яка абсолютно розбирається в ситуації має що сказати, ще й володіє англійською мовою. Тобто ти такий своєрідний була амбасадор, і приємно бачити, що посли нашої країни починають виглядати набагато краще ніж як ми звикли, знаєте, такі в рогових окулярах і в костюмі мишачого кольору. И можна тебе назвати отаким от амбасадором України в світі?

Юлія: - Я намагаюсь робити те, що я можу, на своїму рівні, але подивіться на себе – ви так само володієте мовою, така ж стильна й красива – це ж правда про більшість українців. З нас вже таке покоління виросло. Нам вже рожеві піджаки і інші атрибути соціалістичної епохи, разом з жахливою англійською, вже не цікаві. Тобто, не сприймайте це як якесь виключення, ви розумієте, що ви з нами разом в цьому.

Світлана: -  Тобто Арбузов може свій малиновий піджак спалити, не ті часи я так розумію?

Юлія: - Ну я думаю, що Арбузов може взагалі в принципі зникнути з нашої арени, з нашої свідомості, з нашого ефіру.         

Світлана: - Ще хотіла, Юлю, спитати тебе. Я впевнена, що ти багато разів чула це питання, однак, спеціально для чикагських мешканців, чи наших слухачів. Яким чином виникло це відео? Я читала, що це була дещо спонтанна робота, тим не менше ту популярність, яку вона завоювала, оце твоє звертання, напруження в голосі (я знаю, що тоді було дуже холодно), навіть відчувається по тому, як ти говориш, що мороз блокує м’язи обличчя). Як взагалі виникла ця ідея? Розкажи трошки детальніше.

Юлія: - Ця ідея, власне це відео було записане, цей поштовх був пов'язаний із першими смертями на Майдані, і тим що в нас нічого не вжито, щоб їм запобігти. Я переписувалась зі своїм товаришем, американським журналістом, і в момент такого найбільшого відчаю я написала, що як так може бути і про нас ніхто нічого не знає, і, власне, це була така народжена в розмові ідея, що давай спробуємо зробити хоч щось, і матимеш хвилинку попроси когось – те, що ти мені пишеш у листах, розкажи десь на камеру. Коли я зрозуміла, що стояти холодно і я не можу стояти, і до моменту, коли зняли відео, буквально за 20 хвилин, я зателефонувала своєму другові з камерою і він прийшов. Я стала на місце, де власне, були воєнні, біля тієї барикади перед зруйнованим госпіталем і сказала таку собі компіляцію з думок того всього, що відчував кожен на Майдані, мені здається. Ну мені дуже смішно, коли російські ведучі чи ще хтось закидає що я мала бути спеціалістом з ЦРУ.

Світлана: - Я навіть читала в коментарях, що закидали, що зроблено це ледь не на студії CNN, що там, судячи по освітленню, такі всілякі «фахівці» ( в лапках) писали, що освітлення було, вочевидь, не вуличне і ти там ледве не…

Юлія: - Освітлення там було лише сітілайти і реклама, яка була в мене за спиною.

Світлана: - Тобто ви викрутилися на ходу? Розкажи будь ласка, я знаю, що твоя сім’я була вся на Майдані, ти розповідала в якомусь інтерв'ю, що мама, кожного дня, після роботи, йшла на Майдан, що твій тато й брат були в Самообороні. Що сааме робила ти? Конкретно для людей?

Юлія: - Кожен робив що міг насправді. Не було такого – що ти робиш тільки те, а він робить тільки те. Ми старались як могли. Навіть в нас жили протестувальники. Я думаю, що це всі так само важливо. Я не розцінюю, що моя сім’я чи я зробили щось надзвичайне. Кожен за ці події зробив свій максимум. Якщо для когось максимум був поширити інформацію і він це зробив – це вже добре. Якщо моя мама могла стояти вночі, після роботи, ще кілька годин на Майдані, і після того йти додому і це добре. Якщо хтось міг вулицю прибирати. В цей момент, коли холодно, не сидіти вдома, як в мене хороший товариш – він приходив просто поприбирати. Він приходив, розгрібав сміття і тримав себе в тонусі.

Світлана: - Розкажи будь ласка нам про свій тур Америкою, Канадою. Я бачила, що ти була на деяких телебаченнях, і, власне, незважаючи на хвилювання, ти давала дуже добрі інтерв’ю. а найбільше мене цікавить, яким чином тобі вдалося з Річардом Бредсоном? Оце от, до речі, велика загадка для нас усіх.

Юлія: - Ну, Річард Бренсон впринципі відомий як прихильник України і того, що в ній відбувається. І коли це все готувалось, він запропонував, його команда запропонувала оплатити перельоти по Америці. Тобто фактично вони підтримали мої переконання, за що я дуже вдячна.

Світлана: - З вдячності ти подарувала йому каску з Майдану?

Юлія: - Так-так-так, то я розуміла, що нічого такого матеріального я подарувати не зможу, тому я вирішила подарувати щось, що би символізувало для мене Майдан. Якби я могла привезти дерев’яний щит, я би привезла дерев'яний щит. Для мене це було символом якоїсь такої, знаєш сміливості, а ще коли воно все розмальоване квітами і петриківкою, то це просто фантастично дужий символ українського духу. Не знаю як це пояснити, а мені здається що тільки може бути божевільним, що відбувалося на Майдані, і те, як людей убивали..  Захищаючись просто щитами і касками вони стояли просто до кінця.

Світлана: - Я просто ще дододам лише, що незважаючи на те, що ми живемо в Америці, можливо не всі українці знають, хто такий Річард Бренсон і чому мене так здивувало його знайомство з Юлею. Це один із найбагатших людей в світі. Він є засновником корпорації Virgin Groupe і не виходить зі списків журналу Forbes. Прославився тим, що одним із перших публічно підтримав Майдан, розмістивши і інстаграмі фотографію з футболкою, з уже знаменитими малюнками бочки, і настільки я знаю, він був в футболці піаніста, культового піаніста з-перед беркутівцями. Він взагалі такий дуже цікавий чоловік, він і письменник, і мотиватор і промовець. І тому з одного боку я так здивувалась, що він власне з Юлею сфотографувався, з іншого – я не дивуюсь. Тому що це дуже прогресивна людина, і він підтримє все, як то кажуть, демократичне і прогресивне в світі. А вже про цей твій тур – ти побувала в Канаді і в Америці. В яких містах? Де ти виступала?

Юлія: - Ну я переважно спілкувалась з студентами, з українськими громадами. Я була в Вашингтоні, Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Сан-Франциско і Бостоні. Я зустрічалася зі студентами Гарварду, Стенфорду, George Washingtin university, так само з медіа, з публічними людьми. Я зустрічалася з Марко Рубіо і ще з деякими політиками, нажаль всіх не пригадаю. В будь-якому разі всі ці люди, з якими я спілкувалась, це справді лояльні до України і хочуть допомогти. Я розумію що насправді це питання багато в чому від нас залежить. І це наша боротьба, наша відповідальність. Але така підтримка надихає в будь-якому разі.

Світлана: - Юлю, я не можу не спитати, як людині, яка певним чином представила нас в  світі, і добре це зробила,  і тим яка зараз проживає в Україні. Як ти знаєш, що ми відслідковуємо новини. І я думаю,що ти вже упевнилась в тому, що в діаспорі люди просто намагаються максимально тримати руку на пульсі. І в той же час, те, що ми бачимо, що відбувається на сході країни, не може не викликати тривогу і в людей практично депресія розвивається через це. Скажи мені будь ласка, яким чином це сприймається в середині в українському суспільстві? Що зараз відбувається там?

Юлія: - В нас по-різному – є люди, які змирилися з втратою сходу, так само, як змирилися з втратою Криму і ті, хто вважають, що втрата територій – це втрата незалежності.  Нажаль єдності щодо того, що робити не має, але я думаю, що це пов’язано з відсутністю єдиної якоїсь адекватної державної позиції. Що насправді дуже турбує, тому що це стає такою загрозою. В ситуації такої загрози необхідно концентрувати всі зусилля, і зберегти, як на мене, територію, тому що це ознака незалежної держави. І зараз я намагаюсь діяти по-своєму, всіма можливими засобами стимулювати громадський сектор, мистецький сектор, це ті люди, з якими я спілкуюсь і які зараз почали невеликі кроки робити, якісь мотивуючі відео, фільми для людей зі сходу. Просто ці люди протягом років були позбавлені якогось визначення. Так, хто вони, і де вони, і де їхнє місце. І їм ніхто сьогодні навіть не каже, що вони не є зайві  в цій країні, що вони можуть бути українцями, навіть, російськомовними. Що в нас є мета не будувати національну державу, що ми будуємо громадянське суспільство, що ми будуємо громадянську державу, так? І що ми хочемо, щоб наша держава була домом для кожного, і для того, хто живе в Криму, так і для того, хто живе в Донецьку, для того,  хто живе у Львові, і в Тернополі, і всюди. Тобто це дуже важливі для нас питання, нажаль я не чую, щоб вони виносяться, але ми будемо над цим працювати.

Світлана: - І я нагадую, що це UA MODNA радіо, якщо ще можливо хтось цього не знає, але таких напевно не лишилося. Ми знову в ефірі, як завжди, щосереди з 7 до 8. Телефон студії 773-792-1240, з нами зараз на лінії Юлія Мирошевська, киянка, яка записала відео на початку лютого, котре обійшло практично усі можливі соцмережі і набрало приблизно 8000000 переглядів тільки на Ютубі. Відео називалося “I am ukrainian”. Таке питання до тебе, Юля, от скажімо, чи ти відчуваєш чи є в українському сучасному суспільстві достатньо потенціалу і сил щоб протистояти отим таким доволі глобальним змінам, які ми спостерігаємо зараз. Тому що зрозуміло, що Америка, чи Європа, навіть якщо якимось чином будуть допомагати, то це буде дуже така обмежена допомога. Власне, найбільше ми можемо покладатись виключно на себе.
 
Юлія: - Протистояти чому? Що ви маєте на увазі?

Світлана: - Протистояти тим змінам, які зараз відбуваються. Тобто ідеться і про окупацію, і про якесь таке звільнення накопиченої агресії навіть в середині країни, населення, нехай навіть на східних областях і зміни стосуються сприйняття України і сприйняття Росії в світі, а звідси то ж іде ціле відлуння по цілому світі. Чи є в середині українського суспільства, населення – молоді, старших людей, достатньо сили, потенціалу якимось чином переломити ситуацію, захистити самих себе? Адекватно реагувати?

Юлія: - Однозначно що сили і потенціалу достатньо, єдине, чого поки що бракує – це волі для того щоб все це зробити там. Те, що ми бачимо зараз  з українським громадянським суспільством, зараз в Україні вже виросло і дозріває досить потужне молоде покоління, яке доволі чітко розуміє, що воно хоче і для чого. Але ще воно не отримує достатньо повноважень для того, щоб реалізувати свої плани. Я впевнена, що той струс, той стрес, який отримали під час Майдану, оновлення, яке ми отримали – це вже вибух. Ця хвиля, вона нікуди не дінеться, ще не зрозуміло яким чином воно буде проявлятись, але однозначно, що зміни не уникні. І політиці вже не вдасться бути такою, як вона була до того. І, можливо, нам не вдасться довести справу до кінця з цим урядом, значить будемо доводити з наступним урядом. Тому що зміни вже почались, і процес не відворотний. Щодо сходу, я просто хочу, щоби ви розуміли, що відсоток тих людей, які реально протестують, невеликий, насправді невеликий, там щось 15%які говорять про приєднання, чи навіть, як там сформульовано було, які підтримують Росію.  Це не настільки багато людей. Проблема якраз в тих людях, які хочуть бути частиною України, але за часи незалежності і влади криміналу в тому регіоні, вони настільки залякані і настільки навчені сидіти тихо по будинках, що просто не здатні зараз, в критичний момент вийти і відстояти власне свою думку, свої міста і це очевидно. Цей регіон один з найбільш депресивних, але в цей же час нам треба дуже чітко пам’ятати, що це колишня культурна столиця України, що зі соду України почалось українське дисидентство, що зі сходу України наші потужні письменники, наше розстріляне відродження, і все це треба дуже цінувати, пропагувати і нагадувати про ці речі, тому що люди, на жаль, там з втраченою пам’яттю. Вони ще не визначились хто вони є сьогодні, а вже забули, власне через те, що не було ніякої явної політики в цьому напрямку так? Там вже забути хто вони були вчора. Я розумію що як тільки це все буде відновлюватися, що тільки якщо історична пам'ять, національна пам'ять буде відновлюватися, то буде не складно отримати назад, додому ці серця і думки цих людей.

Світлана: -  І, Юлю, скажи, побутує думка, що зараз назріває такий новий соціальний сплеск, і що не виключений наступний Майдан. Що накопичення незадоволення тими діями нової влади, які ми зараз спостерігаємо, настільки гостре, що не виключено, що найближчим часом будуть знову якісь такі виступи масового характеру. Що ти з цього приводу скажеш?

Юлія: - Це тільки добре. І мене це тільки надихає, так само, як і ті люди, котрі досі стоять на Майдані, тримаючи місце, в мене ніколи не виникає питання для чого. Але кожен цей соціальний вибух – це народження нових думок, народження нових ідей, нових людей. І це вибух громадянської сили. Якщо нам недостатньо було двох революцій, щоб створити нову, сильну державу, то хай буде ще. Важливо, щоб ті процеси відбувались, буде сумно і страшно, коли буде так, як в Слов’янську чи на сході. Коли там більша частина жителів, насправді, хоче бути частиною України або, принаймі, коли точно не хоче бути Росією, але через зовнішні обставини ніхто не хоче виходити на Майдан. Просто бояться. Про те, щоби люди перестали боятися і  втретє, вчетверте готові були піднятися і сказати, що вони контролюють владу, що вони не готові до того, щоб ними маніпулювали, це є горда новина.

Світлана: - Юлю, і останнє питання, яке буде власне складатися з двох. Перше – це чи були закиди тобі в результаті твоєї поїздки до Північної Америки, відео, там я не знаю, знайомства з Беном Оузисом, закили в тому, що ти, як зараз люблять казати деякі люди, що ти є проплачена Америкою і т.д? а друге питання – це яким чином ти бачиш своє майбутнє у кілька місяців наперед, що плануєш?

Юлія: - Щодо закидів, що я проплачена Америкою – таких закидів навіть не було, було на початку, такий російський журналіст є Кисельов, який розказував, що я ледве не американська шпигунка, але тим людям, які в це повірили, я просто кажу, що ви вірите  - тоді приїжджайте на мою віллу в Лос Анджелесі, святкувати таке моє вдале навернення, але те, що не всі розуміють ці жарти..

Світлана: - Юля, я тебе вітаю з тим, що про тебе навіть Кисельов говорив, я хочу сказати, що це визнання:). Це вже щось:).

Юлія: - Спершу було доволі трудно, але я змирилась :). Все нормально.

Світлана: - Скажіть, слава деколи набуває доволі перверзійних форм. І щодо твоїх планів на майбутнє?

Юлія: - Наприклад, зараз я запрошена, як громадський активіст, виступати в Києві, потім в Осло, буду так само розказувати і залучати максимально підтримки до нашої держави, яка стає на ноги. Так само Америка, я розпочала багато цікавих розмов, спілкувань, знайшла хороших людей, хороші контакти щодо того, щоб впроваджувати програми обміну. Дуже гарно діаспора запропонувала, що вони можуть приймати в себе молодь зі сходу України, хоча би на декілька тижнів, пожити, подивитись на те, наскільки насправді не страшний той вовк, як його в Росії малюють,  заразитись цим вірусом свободи, приїхати назад і змінювати свідомість. Я зараз ставлю основне завдання – це змінювати оцю таку посттоталітарну свідомість, і жити. Модернізація свідомості.  І починати якісь проекти і за підтримки міністерства культури, і спільно з українською діаспорою і з іншими світовими інституціями. Хочеться щоб все почало рухатися. Хоча зараз не найкращий момент для розвитку, але якщо ми не будемо робити того зараз, то потім вже може бути пізно.

Світлана: - Абсолютно з тобою зараз погоджуюсь. Поки зараз Україна, як би це цинічно не звучало, в тренді, треба це намагатися використати з максимальною користю. Юля, мені приємно, що , незважаючи на те, що в тебе зараз півчетверта і ти ще до сих пір не спиш, ти звучиш надзвичайно оптимістично. Це заряджає бадьорістю і нас тут. Ми чекаєм тебе в Америці і сподіваємось, що у розклад твого туру-перебування, якимось чином потрапить і Чикаго. Я гадаю, що багато хто з людей хотів би з тобою поспілкуватися.

Юлія: - На початку вересня я можу бути і в Чикаго, так як домовились. Світлано, я вам надзвичайно вдячна за те, що ви є, що ви робите і ваша радіостанція, і те, що ви підтримуєте Український дух в Америці, в Чикаго.

Світлана: - Юль, дуже дякуємо, і бажаємо тобі успіхів в твоїй роботі і в усьому, що б ти не робила. Ти наша гордість.

Юлія: - Дякую дуже, Світлано, до побачення.

Світлана: - До побачення. Добраніч.

Музична пауза

Світлана: - І ми повертаємось в нашу студію UA MODNA радіо. 773-792-1240 – це телефон для тих, у кого виникло бажання зателефонувати в прямий ефір і якимось чином з нами поспілкуватися – побажання, зауваження, все приймається. Але пам’ятайте про то, що як ми часто говоримо – в нас немає іншого цензора, окрім внутрішнього. І потихесеньку, дуже плавно під цікаву пісеньку від Скрябіна, дуже актуальну, я б сказала. Tima Fei у нас завжди підбирає актуальні тексти, актуальну музику, ми підходимо до певного рекламного блоку , чи блоку оголошень. Перед усім ми пам’ятаємо  про те, що головний спонсор нашої програми є IVA PROPERTY? Система управління нерухомістю, яка дозволить вам спростити своє життя та покращити роботу, якщо ви працюєте в царині нерухомості. Також я хотіла, от якраз ти говорив про пісню оцю от Скрябіна, я одразу згадала останні тенденції у Україно-Російських стосунках. Мені подружка розповіла, буквально днями, вірніше сьогодні, про те, що булла на побаченні з хлопцем, він росіянин, і це було дуже гарно, це було дуже симпатично. Вона українка. Це бцло дуже симпатично до того часу, як не почалися розмови про теперішню ситуацію у стосунках. І ти знаєш що він сказав? Причому людина родом із міста Сочі, яке було нещодавно у всіх на схуху, і людина має 2 вищі освіти, розумний, гарний, і все решта, аж поки він не сказав, що ну, у вас же Америка проплатила там революцію, це всім зрозуміло, і коли вона сказала:- «Тарас, а як ти будеш розглядати окупацію Криму або інших територій?» , він каже що Путін мав показати хто вдома господар. Розумієш? Тобто така в них власне психологія. А вона каже, що там окрема країна, якась там самостійна держава, а він каже : - « Ну так яка ж ви країна? Ви  все або під Росією, або під Польщею». Так вони думають, і власне така в них психологія. Хоча, судячи з тієї ромови, яку ми мали кількома хвилями раніше, з Юлею Мирошевською, ви бачите що новее покоління людей з’являється, яке вже вміє доступно і на дуже добрій англійській мові пояснити, що не зовсім так, як ви думаєте про нас, товариші. І про те, що не тільки ми так думаємо, але  й дуже багато країн в світі так само, можна судит из того наскільки ми отримали велику підтримку в процесі цієї української революції. Справа в тому, що навіть в Чикаго, 27 квітня, це який у нас день виходить?

Віталій:   - Це понеділок буде.

Світлана: - 23 – це четвер, 24… В неділю. В другій дня, біля Міленіум парку на розі вулиць Мічиган Авеню і Рендольф, відбудеться таке велике ралі, яке об’єднає представників кількох громад, тобто української, грузинської, литовської, польської. Яка мета цього ралі? Тобто мітингу, це якраз виступ проти російської агресії по відношенню до України в даному моменті, і взагалі, проти Європи. Отже, якщо в людей є бажання приєднатися до цього мітингу, будь ласка, 2га година дня, неділя, 27 квітня, Міленіум парк. Приходь туди з прапорами, з різною нашою національною символікою, я думаю що буде досить цікаво. Це має бути досить таким масовим. От і здійснюється похід від Міленіум парку до Дейліс Ладен. Тобто ми хочемо показати всім, американські громаді, що власне ми не можемо просто так миритися з тим,  що зараз власне відбувається. Інше – про те, що вже щось робиться. Як ви знаєте, 25 по-моєму березня, якщо не помиляюсь, я особисто, ходила в міську раду де були громадські слухання, які ініціювали депутати з Чикаго, вони винесли пропозицію на розгляд того, щоб призупинити чи зупинити співпрацю між Чикаго й Москвою, містами-побратимам, як, скажімо, реакцію на те, що відбувається на даний момент. В рамках програми вони винесли цю пропозицію, але нажаль до голосування вона так і не дожила, тому що мер нашого міста, шановний Рам Емануель, для якого бізнес понад усе, я би сказала. У нас є гасло « Україна понад усе!», а для нього бізнес понад усе, досить так брутально, в притаманній йому манері, специфічній, натиснув на депутатів і він сказав, що бізнес-стосунки між, так би мовити американськими муніципалітетами американським бізнесом і російськими, притомними бізнесменами, культурними діячами не повинен припинятись через те, що, власне, здійснюється окупація України, не є таким великим приводом для цього. От і питання з голосування було знято, але останні події, як висловлюючись сучасною мовою, трошки розізлили досить багатьох людей, там Байден поїхав до України, не посоромився, останнє повідомлення, яке до нас дійшло, це те, що 19го червня, цього року, мав відбутися російсько-американський бізнес форум і такий традиційний щорічний Russia-day gala, такий прийом, банкет я б сказала. І він був скасований у зв’язку з останніми політичними подіями, як вони повідомили про офіційне скасування. Не те, щоби ми там зловтішалися, але принаймі я сподіваюсь на те, що..

Tima Fei: -  Чого? Ми зловтішаємся).

Світлана: - Ну, добре). Ні, ми не зловтішаємся, тому що, завжди зле, коли щось іде на мінус, правильно? Коли не відбувається щось позитивне і конструктивне.

Віталій: -  Є в світі рівновага, коли мінус доповнює плюс.

Світлана: - Ну кому що, а Віталію головне про з’єднання, поєднання, входження і так далі). Просто йдеться про те, що ці тенденції, вони стають позитивними, тому що, можливо цей не є заслуга української діаспори, хоча, я гадаю, якась таки часткова заслуга є, але багато хто каже, що  не може бути долучений до політики от, не знаю, культурні діячі, напевно то була велика дискусія в соцмережах щодо того, що відомий російський диригент, Валерій Георгієв, він почав отримувати відмову у великих замовленнях на різних виступах.

Tima Fei: -  І тут я тоже зловтішаюсь. 

Світлана: - І навіть, коли він приїжджав в Нью-Йорк, то його там зустріли українці і під нью-йоркською філармонією влаштували великий пікет. І вони дуже обурювалися тим, що він абсолютно відкрито підтримує Путіна в його імперіалістичних, так би мовити, поглядах на цей світ. І розповідали навіть таке( я читала звідти репортаж), коли Валерії Георгієв( мені просто згадуються ці георгіївські стрічки, яких називають колорадські жуки, вони з голови не виходять), коли Валерій вийшов з філармонії, його зустріли протестувальники, які стояли там з плакатами від самого початку концерту, і до них підходили, до речі, американці і казали, що якби вони знали, наскільки він пов'язаний, наскільки він підтримує Путіна, то цілком забракували би його роботу. Незважаючи на те, що він має світове визнання. Росіяни приходили і кричали на пікетувальників, казали : « як ви так смієте?», чого це вони людину «культури» ображають, він вийшов після концерту і швиденько попростував до своєї машини і, коли підбігли ці учасники мітингу показати свої плакати, він їм показав, як «висококультурна людина» середній палець і спокійно, так би мовити, відчалив, від місця подій. От така от ситуація. І я нагадую про те, що знову ж таки, це UA MODNA радіо, ми намагаємося говорити по можливості, виключно про позитив і скажімо, українці так само багато мають чим похвалитися і можливо ми не маєм в своїх лавах аж таких світових зірок, хоча, чому не маєм – маємо так само, зате в нас є невеличкі досягнення і на місцевому рівні, локальному. Я про це розкажу буквально за 2 хвилини, після музичної паузи.

Музична пауза.

Tima Fei: -   Ось для вас тута EVA Bad

Світлана: - В мене ніяких недоліків нема, тому мене це не стосується. Головне, що я дуже про себе високої думки. Я, коли говорила про досягнення, я хотіла сказати, що в нас в Чикаго, в українській околиці, так само є певно перемоги, для когось вони малі, для когось – достатні. Справа в тім, що всі знають, що в нас є українська щоденна школа, католицька, приватна, імені св. Миколая. Їй вже 75 років, і вчителька цієї школи, Меліса Талабер-Матвіїшин, вчителька 7 класу природничих наук, стала фіналісткою дуже престижного конкурсу Golden Aple awords цього року, «золотого яблука» . це щось типу як оскар для вчителів. Це насправді дуже високий рівень. Вона стала однією з 10 півфіналісток. І це говорить про те, що школа неабияка, що вона – серйозний заклад, закликаємо записувати туди обов’язково дітей, тим більше, що зараз питання реєстрації дітей на наступний навчальний рік, є дуже актуальним.

Tima Fei: -  Всі місця вже практично забиті, лишилося тільки 2 місця.

Світлана: - Які будуть розігруватися за великі гроші)). І сьогодні, до речі, 23 квітня, дуже значний день. Ви не подумайте. Виповнюється 450 років з дня народження Шекспіра.

Tima Fei: -  Я аж збентежився.

Світлана: - Сказав невпевнено Tima Fei,  але я скажу тобі іншу річ, ти зараз будеш ще більше збентежений, 23 квітня – це не тільки припущена дата його народження, але й дуже точна дата його смерті. Просто він в один день народився і помер, з чим ти його, Тіма й вітаєш в даній ситуації. З тим що йому власне вдалося, як то кажуть, умудритися народитися і померти в один день.

Tima Fei: -  Заспіваємо йому якусь пісню).

Світлана: - Тільки не Happy Birthday). Так от, вважається, це припущена дата – 23 квітня, бо всім відомо, що 26 квітня він був хрещений, Але Шекспір, він не тільки відомий бард, але крім того він придумав дуже багато слів. В нас є дзвінок. Алло, добрий вечір.

Слухачка: - Алло, добрий вечір.

Світлана: - Дуже приємно.

Слухачка: - Я не знаю чому у вас якась така дискусія між собою, чому ви говорите, смієтеся, про церкву Миколая, який служив Господу. Якось інакше трошка провадьте свою програму.

Світлана: - Дякую за вашу думку, ми, як нам пояснити слухачці, ну ми  провадим програму так, як нам виходить. Ми не сміємся.

Віталій:    - І я хотів сказати, що ми не розмовляли про церкву Миколая, а про школу Миколая, і ми не сміялись з цього, навпаки, ми дуже пишаємся тим, що в школі Миколая є такі високопрофесійні вчителі, і направду вважаємо, що це є той заклад, який треба підтримувати. Зараз ця школа переживає складні часи, але ми на хвилиночку, коли в нас був фешн-шоу , в грудні минулого року, ми навіть робили благодійний аукціон на користь школи св. Миколая, для підтримки школи св. Миколая. Але приємно, що нас слухають різні люди, в яких зовсім різне бачення ведення радіо.

Tima Fei: -  Дякуємо. Задача нашого радіо, розповсюджувати доброту, гумор і також позитивну інформацію. І також, ви можете прочитати про це все набагато більше на нашій платформі UA MODNA.

Світлана: - Абсолютно, і я закликаю слухачку подивитися на нашому сайті, можливо те, що ви прочитаєте на платфорі, вам сподобається більше ніж те що ми говоримо.

Віталій: - Ніж наше радіо).

Світлана: - Але я знаю, що є люди, які думають зовсім інакше, навіть звертаються з якимись проханнями до нас, до речі, якщо у вас є якесь бажання, чи побажання замовити у нас рекламу, телефонуйте 773-503-9391. До речі, в нас тут є один дуже активний, хоча і дуже мовчазний учасник, це Філіп, наш гість не тільки студії, але й києва, Філіпе, привітайся, а то скажеш, що ми не тільки сміємся над тим чим не варто).

Філіп: - Доброго вечора.

Світлана: - Ти якраз от зараз з України. Свіженький.

Філіп: - Трожки важкий переліт – 9 годин, хочу спати.

Віталій:    - Як ти можеш спати, коли в Україні таке твориться?

Світлана: - Ну біологічний годинник, в чому він винен?)

Філіп: - Я ж людина, і це нормально якось розслаблятись, спати, це ж краще, ніж зовсім не спати).

Tima Fei: - От мені здається, що щоби в світі не творилося, яка доброта чи біда, то мені здається, що не потрібно втрачати думати про себе, і продовжувати жити, робити стиль життя свого більш-менш здоровим, Гарно спати, добре їсти – Бог здоров’я мусить дати, як казав мій тесть.

Світлана: - До речі, я хотіла додати що…

Tima Fei: - Добре їсти, добре спати, Бог здоров’я мустить дати).

Світлана: - Можливо я не в тему скажу, але ми якраз розмовляли, Філіп, не звертай на них увагу, це провокатори нашого радіо). Наприклад, чи ти знав, що Шекспір вигадав дуже багато слів, які ми вважаємо, що вони існували англійською мовою ледве не століттями? Наприклад слово «assassination»( вбивство), «addiction» ( залежність)..

Tima Fei: - А ви знаєте, що він був походженням з України?

Світлана: - Ні. Там стільки тих теорій, що невідомо чи Шекспір взагалі колись існував. Можливо, це група людей писала від його імені. Він, до речі, придумав, це для тебе слово, Тіма, «Fashionable». І до речі, оце «Knock, knock, who's there?» це так само з його п’єс, тобто «тук-тук, хто там?».  І ми це добре дуже знаєм. І UA MODNA, як платформа, як явище яке не відстає, тому заходьте до нас на платформу, там є окрема рубрика, яка називається «модні слівця», одна з найпопулярніших, і сьогодні таким словом було «пудити» або « пуджати». Знаєш, що це означає?

Філіп: - Я знаю що це таке англійською.

Світлана: - Пудити? Англійською?

Філіп: - Ну не саме «пудити», там є подібне звучання. Але я не буду про це говорити. Краще ти скажи.

Світлана: - Ти боїшся якоїсь цензури? Я знаю, що Шекспір ще вигадав слово «puking». Пояснювати, що це означає? Чи всі знають?

Віталій:    - Ні, дякую).

Світлана: - Всі знають). І дуже багато таких досить популярних слів, які є. наприклад «Naked true», тобто «оголена правда».

Tima Fei: -  Він, скоріш за все, так само був підкуплений Америкою). Він видумав стільки слів, які зараз використовуються ).

Світлана: - Сьогодні ще 150 років виповнюється нашому чудовому Чиказькому стадіону , урааааааа, вітаємо).

Tima Fei: -  Ніколи там не був.

Світлана: - Я так само не була, але я про нього дуже багато читала. Але я не велика шанувальниця бейсболу, я до сих пір не можу його зрозуміти. Скажімо, всередині він має стінки  і вони  плющем обвиті. Досить часто там м’ячик застрягає... 

Tima Fei: -  Суті.

Світлана: - Я би навіть сказала приколу, але, абсолютно вірно. Це просто в яблучко. Але враховуючи це в культурі американців, вони до цього, бачиш, ставляться зовсім інакше,  і сучасних, такого розміру стадіонів я не знаю до сих пір. Там де оце табло з очками – вони вручну переключають його. Вже давно воно усюди автоматично, а в них ручну і переводиться – знаєте, як в старих фільмах показували. Там сидять 2 оператори, я до речі, сьогодні дивилась фотографії одного фотографа, він показував з середини як от це все проходить – вони буквально на тумблерах переключають , яким там уже ледве не 50 років.

Філіп: - І всі, 50 років, ті самі 2 оператори).

Світлана: - Судячи з їхнього зовнішнього вигляду саме так і було).

Tima Fei: -  Вони теж з України).

Світлана: - Ні, вони не з України, бо українці в бейсболі нічого не торопають). Навряд чи би вони сиділи там і переключали. І ви знаєте. Що навколо той район називається Wrigelly Hill, і там мешканці навколишніх будинків практично з дахів можуть дивитися матчі.

Tima Fei: -  Їх рунтують тими днями я чув.

Світлана: - Їх рунтують і причом за великі гроші, і донедавна, там по-моєму 2009р. там була велика суперечка, і тепер от власники цих будинків, вони відстьогують трошки клубу за те що люди з їхніх балконів там дивляться.

Філіп: - Мені цікаво з якої це такої юридичної точки зору, як це виглядає.

Світлана: - Ну тобі як юристу..

Філіп: - Я знаю, що вони можуть не відстьогувати ці гроші.

Віталій:    - А, знаєш, в Україні над таким можуть не тільки зоб

Freak-Cabaret Dakh Daughters l New York

44 E 32nd St, New York, New York 10016
May 10 Вхід платний

Freak-Cabaret Dakh Daughters l Chicago

5441 Park Pl, Rosemont, Illinois 60018
Apr 25 Вхід платний

Театр Танцю

Northbrook, Illinois 60062
Dec 15 Вхід платний