Чи зможе Путін утриматися у кріслі президента до кінця року?

Заступник керівника Адміністрації президента В'ячеслав Володін нещодавно заявив, що «є Путін - є Росія, нема Путіна - немає Росії». На перший погляд, ці слова можуть здатися не дуже серйозними, але якщо замислитися, в них виявляється багато правди. І в хорошому, і в поганому сенсі.

Путін переживає зараз найскладніший момент свого 15-річного правління. Фундамент, на якому досі спочивала його влада, може не винести конструкції, яку звели в останні роки. Що ще гірше, все вказує на те, що сучасні проблеми будуть поглиблюватися, а питання про майбутнє російського політичного режиму, а разом з ним і всієї Росії, буде ставитися все виразніше.

Смертельна загроза

Якщо найкоротшим шляхом представити основну загадку успіху Путіна, вона буде виглядати так: 2000 рік - 27 доларів за барель нафти, 2013 - 107 доларів. Саме зростаючі неймовірними темпами нафтові доходи стали основою політичної та економічної стабілізації Росії. Після бурхливих 90-х, які називають «другою смутою» (тобто періодом хаосу й анархії, схожим на початок XVII століття), народ зміг зітхнути спокійно і почав багатіти. Разом зі зростанням ціни бареля та обсягу виробництва нафти (більше ніж на 60%) зростала підтримка Путіна. Зараз енергетичний сектор забезпечує половину бюджетних доходів Росії і становить дві третини її експорту. Однак негативним наслідком цього тренду виявилася залежність скарбниці від ціни на нафту на рівні 100 доларів за барель. Без цього неможливо зберегти соціальні витрати, під питанням опиняється також програма модернізації армії і, по суті, всі великі державні проекти.

Стрімке падіння цін на нафту (що триває з літа 2014 року) представляє для путінської Росії смертельну загрозу. За цінами середини грудня 2014 року в 65-70 доларів за барель з'являється бюджетна дірка, яку неможливо заповнити іншими доходами, бо їх просто немає. А нафтові прогнози виглядають для Москви песимістично.

Хоча пророкувати ціни на енергоресурси - все одно, що ворожити на кавовій гущі, всі цим займаються. Світовий банк прогнозує, що в 2015 році середня ціна складе 78 доларів, а в 2016 буде утримуватися нижче позначки у 80 доларів. Більш негативно (для Кремля) виглядає прогноз інвестиційного банку Merrill Lynch: його аналітики припускають, що в найближчі два роки нафта коштуватиме 60 доларів за барель.

Якщо так трапиться, Росію очікують більш ніж серйозні складності. Висока ціна на нафту була однією з причин успішності правління Путіна, а її падіння може призвести до його краху.

Криза рубля і стагнація

Першою жертвою низьких нафтових цін стала російська валюта, вартість якої за останні три місяці (рахуючи до середини грудня) впала приблизно на 60%. Тим часом популярний аргумент про те, що у Москви є «подушка безпеки» у вигляді 370 млрд доларів резервів, правдивий лише частково. По-перше, частина ці грошей (близько 100 млрд доларів) наявна в акціях російських компаній. По-друге, борг російських компаній становить близько 500 млрд доларів (з цього 130 млрд вони повинні виплатити цього року). Знайти ці гроші на світових ринках було б нескладно, якщо б не західні санкції, введені у відповідь на дії Росії на Україну, які значно обмежили доступ російських фірм до іноземних кредитів.

Крім того економічні проблеми не почалися одночасно з падінням цін на нафту. Деградація економіки була помітна вже раніше. Все вказує на те, що джерела для розвитку Росії вичерпалися, а путінська економічна модель увійшла у фазу стагнації, з якої вона не вийде без глибинних реформ. Проте нинішній режим провести їх, мабуть, не здатний. Правда у своєму посланні Федеральним зборам на початку грудня 2014 Путін обіцяв, що різноманітні ласі на хабарі інспекції перестануть докучати малому і середньому бізнесу, а також пообіцяв амністію для капіталу, що повертатиметься в Росію, але мало хто повірив у зміни. Тим часом рух капіталу відбувається стрімко: з початку 2014 року і до середини грудня його відтік склав 128 млрд доларів.

Насилу приховувана під час виступу невпевненість Путіна в собі (рідкісне для нього явище) може свідчити про те, що влада не готова адекватно оцінити масштаб завдань у перспективі.

Енергетичне фіаско

Одночасно зі скороченням економічних ресурсів розширюється поле для конфліктів між елітою при владі, яка ніколи не була монолітною. Адже зменшуються джерела доходів, а, тим самим, можливості для масштабного злодійства. Вже видно, що у зв'язку зі зниженням курсу рубля і ціни на нафту почалося суперництво найбільших концернів і політичних груп, що мають доступ до державних коштів.

Видно, що концепція Росії як енергетичної держави зазнала краху. Вартість концерну Роснефть (він виробляє більше 40% російської нафти) становить 50 млрд доларів, це на п'ять млрд менше суми, яку ця компанія в 2013 році заплатила за інший нафтовий концерн - ТНК-BP. Вартість Газпрому (видобуває дві третини російського газу) становить 60 мільярдів, хоча його незмінний протягом 13 років глава колись обіцяв, що «скоро» вона досягне ... трильйона. Загальна вартість трьох російських енергетичних гігантів втричі нижче вартості компанії Apple (700 млрд наприкінці листопада). Якщо це не криза, то що це?

Люди [поки] під контролем

Наразі суспільство не виявляє серйозних ознак занепокоєння. Це викликано, насамперед, масовою ейфорією від приєднання Криму і неймовірно успішною кампанією в ЗМІ, які переконують народ, що економічна ситуація залишається під контролем, а в більшості проблем винен Захід. Це було добре помітно в грудневому виступі Путіна, коли він говорив про «сакральне» значення півострова для росіян.

Російські телевізійні канали стали в 2014 році ключовим інструментом влади, а все більш агресивний тон їхніх повідомлень створює враження, ніби Росія перебуває в стані війни. А так як війна вимагає військового права, не є дивним, що Кремль взявся за залишки вільної преси. У вересні 2014 року Дума швидко і без попередніх оголошень прийняла закон про обмеження іноземної участі в ЗМІ до 20%. Однією з жертв стала газета «Ведомости» (власність Financial Times, Wall Street Journal і фінської Sanoma), яка регулярно нагадувала владі про незручні теми. Нещодавно газета зазначала, що з'явилася велика «сіра правова зона», пов'язана з участю російських громадян у військових діях в Україні (що забороняє закон).

Однак ейфорія і громадська мобілізація будуть сходити нанівець одночасно з погіршенням економічної ситуації. Тоді росіяни можуть почати ставити незручні для керівництва країни питання і поставити під сумнів телевізійну картинку. Зрештою, всього за два роки до Майдану пройшли найбільші в історії путінської Росії антиурядові акції: на Болотній площі в Москві зібралося тоді кілька десятків тисяч людей, підтвердивши існування значного протестного електорату.

Так що, незважаючи на ефективність пропаганди, опозиційні настрої будуть, радше, посилюватися.

Росія - це я

Що далі? Чи втримається Путін? Прогнозувати майбутнє Росії завжди було складніше, ніж говорити про будь-яку іншу країну. «Не знаю, як можна передбачити майбутнє країни при пізньому Путіні, - писала нещодавно одна з найбільш проникливих експертів Лілія Шевцова. - Мені здається, що це майбутнє стало вже справжнім, і нічого хорошого передбачити ми не можемо».

Російський режим залишається сильно централізованим, орієнтованим на одну людину, яка самостійно приймає ключові рішення.

У такій моделі суспільство не тільки не є політичним суб'єктом, але вважається недостатньо зрілим для прийняття спонтанних виборчих рішень, тобто таких, що не були заздалегідь затверджені вузьким колом еліти. Таким чином, створеній Путіним моделі не потрібне активне населення або незалежні державні інститути, які можуть стати потенційною загрозою для лідера. 

Економіка ввійшла в період системної стагнації і (судячи з усього) серйозної і тривалої кризи, і низькі ціни на нафту - це лише головна, але не єдина її причина.

Фото з: espreso.tv.