Меню

Євгенія Нестерович: «Про культуру мають писати ті, хто вже виписався про все інше»

Євгенія Нестерович: «Про культуру мають писати ті, хто вже виписався про все інше»

Культурна журналістика і культурна критика – наскільки паралельними або ж дотичними вони є, як розрізняти та готуватись, щоб бути спроможними писати про культуру? Про це і не тільки розповіла менеджерка, критикиня та співредакторка сторінки «Штука» у інтернет-газеті Zbruc.eu Євгенія Нестерович.

У сучасному суспільстві сформувався стереотип, що культурна тематика є під силу кожному, оскільки вмінням читати володіють всі. Попри це, багато людей навіть не замислюється, наскільки ґрунтовним має бути бекграунд, аби вміти осмислювати культуру критично та конструктивно. Для універсального журналіста не складе труднощів написати репортаж про культурну подію, або зробити інтерв’ю з кимось із письменників, але якщо буде потрібно глибше нирнути у цю тему, без відповідних знань зробити це буде складно. Саме тому відмінним рецептом для культурного критика є здобути спершу кваліфікаційний рівень філолога, мистецтвознавства, культуролога тощо, а вже тоді вчитись працювати з текстами. Хоча, звичайно, можна і самостійно працювати над собою, регулярного начитуючись необхідної літератури. До такої Євгенія зараховує "Антологію світової літературно-критичної думки ХХ ст " за ред. М. Зубрицької і «Вступ до теорії: літературознавство та культурологія» П. Баррі, називаючи їх стартовим списком літератури. Серед сучасних же видань виокремлює: Коридор, Ї, Лівий берег, Українську правду, CSM.  Читати радить тих, кого хочеться наслідувати. 

Культурна критика прагне відобразити зв'язки непомітні на перший погляд, але важливі в своїй основі.

Основною відмінністю між матеріалами культурної критики і журналістики є їхня форма та призначення. Журналісти від культури зазвичай пишуть звітні матеріали, які є меншими за обсягом та нетривалими за актуальністю. Термін їхньої придатності, як правило, сягає одного тижня. На противагу їм, культурні критики беруться за вузьку тему, але показують її у широкому аспекті, інколи на перетині двох чи трьох галузей. Культурна критика не завжди вимагає конкретного приводу, але завжди глибоко осмислює обрану тематику і прагне відобразити зв’язки, непомітні на перший погляд, але важливі в своїй основі.

Важливо розуміти, для кого ви пишете.

Важливо розуміти, для кого ви пишете, адже аудиторія у кожного ресурсу різна. І, якщо читачі одного видання очікують побачити детальний логнрід, то читачі іншого, можливо, хочуть ознайомитись тільки із загальними рисами події. Якщо ви сумніваєтесь у доступності і ясності викладу вашого тексту, слід дати його на перегляд комусь із друзів, або ж людині із цільової аудиторії, на яку орієнтуєтесь. Від того, наскільки швидко ви адаптуєтесь до побажань читачів конкретних видань, залежатиме читабельність ваших текстів.

Перед написання самого тексту важливо відзначити для себе, чому вам важливо його написати, яку мету ви переслідуєте та якого ефекту прагнете досягнути. Це допоможе скерувати текст у правильне русло.

Зазвичай, журналістам-початківцям не вдається з першого разу написати ідеальний текст, але для цього вони й початківці. А от типових помилок вони все ж можуть уникнути. Євгенія Нестерович дає декілька порад щодо того, що треба і не треба робити при створенні текстів:

Не треба:

  • переказувати
  • обговорювати морально-етичні якості героїв
  • використовувати найвищий ступінь порівняння прикметників
  • оперувати категоріями «сподобалось» / «не сподобалось»
  • називати текст Microsoft Word(1) ))

Треба:

  • дискутувати
  • висловлювати свої припущення, теорії
  • прагнути до цілісності
  • перевіряти текст на імена, власні назви
  • перевіряти орфографію
  • перечитувати тексти після редакції
  • вчитись на помилках

Секретні прийоми зовсім не секретні, а  прості речі, які завжди працюють.

Допоможуть зробити текст кращим декілька секретних прийомів. Хоча сама Євгенія називає їх зовсім не секретними, а простими речами, які завжди працюють. До таких відносить вміння дослідити питання на перетині різних тем, змістити кут зору, розкрити питання з нестандартної сторони, віднайти незвичних респондентів та найголовніше – щиро цікавитись тим, про що пишете.

З особливою старанністю варто готуватись до запису інтерв’ю. Навіть якщо тема вам зовсім не знайома, бодай побіжно з нею ознайомитись необхідно. У цьому допоможуть попередні статті з цієї теми, автореферати, рецензії, інтерв’ю. Останнє слід перечитувати дуже уважно, щоб не повторювати тих самих питань, а навпаки, вміти їх продовжити. Найкраща розмова виходить тоді, коли ви не намагаєтесь показати надміру обізнаність, а виявляєте щирий інтерес до співрозмовника, не перебиваєте його, але скеровуєте. До того ж, писати потрібно простими реченнями, стисло, інформативно і без лиття води.

"Універсального секрету для створення відмінного тексту насправді немає, але якщо ви дійсно любите те, що робите, заглиблюєтесь у суть справи та не припиняєте сумніватись, у вас неодмінно все вийде!" - запевняє Євгенія.