Героїзм українських жінок на війні

Валерія Бурлакова вперше побувала на Донбасі у 2014 році в якості журналіста, щоб повідомити про військовий конфлікт між українською армією та проросійськими сепаратистами. Через тиждень після того, як попрацювала військовим корреспондентом, у неї виникло бажання реально боротись за свою країну на фронті. «Я не могла спостерігати за цим осторонь, повернулась до Києва на 3 дні, звільнилась з роботи і повернулась на фронт уже в ролі звичайного солдата», – розповідає 30-річна жінка в спеціальному репортажі американського тижневика The Newsweek.

Зараз Бурлакову уже можна вважати ветераном з реальним воєнним досвідом, тим паче, що займає посаду командира підрозділу артилерії. Втім, перспективна військова кар'єра Валерії навряд чи прогнозується, адже тривалий час, український уряд офіційно не дозволяв прекрасній половині людства брати участь у військових діях на передовій. 17 000 українських жінок, які служили в армії можна було лише виконувати другорядні ролі лікарів, інженерів та адміністраторів в тилу. Сотням жінок, які намагались відчайдушно та сміливо боротись, довелось приєднатись до добровольчих батальйонів, де дійсно пропонували бойові операції.
Таким чином, Бурлакова вступила до «Правого сектора», хоча й не поділяє політичну ідеологію цієї організації, вона просто шукала можливість застосувати свої навики на практиці. «Для багатьох і не тільки для мене, «Правий сектор» став єдиним шляхом потрапити на війну».

Американський фотограф Сара Блеснер розповідає у публікації, що у вересні 2016 року, 2 тижні провела у розташуванні «Правого сектора» і найперше, що потрапило в її об’єктив – це величезна кількість молодих дівчат і жінок, які з не         ймовірною хоробрістю там виконують свій обов’язок перед батьківщиною. Втім, їй не сподобалась інша темна сторона воїнів «Правого сектора» – це засилля татуювань із свастикою на їхньому тілі.

«Це трагедія бачити підйом націоналізму в країні, яка так багато постраждала в роки Другої світової війни», – вважає Сара Блеснер. У публікації The Newsweek йде мова про те, що «Правий сектор» має репутацію антиурядової насильницької сили, яка навіть вдавалась до силового протистояння із правоохоронними органами влітку 2015 року на Закарпатті. Після того, Президент України Петро Порошенко закликав представників цієї організації приєднатись до регулярної армії і більшість з них прислухались до нього.

Це опосередковано тоді забезпечило легалізацію українських жінок в Збройних силах України. А от уже в червні 2016 року, жінки на офіційному рівні отримали дозвіл служити в армії в якості снайперів, офіцерів розвідки та операторів важкої військової техніки.

Валерія Бурлакова тепер зареєстрований солдат, отримує більшу зарплату і, відповідно, користується усіма перевагами від цього. «Ніхто не дбав про ці буденні питання на початку війни, але з плином часу вони стають важливими. Не будуть же волонтери постійно вкладати свої власні гроші у війну», – зазначає Валерія.

Блеснер, у свою чергу, додає, що багато жінок вступали у «Правий сектор» разом із своїми чоловіками або ж знайомились і знаходили бойфрендів безпосередньо в батальйоні. Дуже прикро, але чоловік Валерії Бурлакової загинув у січні 2016 року, коли наступив на міну біля одного з найнебезпечніших контрольно-пропускних пунктів на сході України.
Звичайно, Валерія була надзвичайно спустошена після цієї раптової смерті свого коханого, але обіцяє всеодно не припиняти боротьбу до перемоги на війні: «Я не залишу Донбас за власною волею, тому що кожен метр землі тут насичений кров'ю наших хлопців».