Меню

Морський наш дім...

Морський наш дім...

Ось і наблизилися до самого круїза, власне. До лайнера під’їхали - настрахалася його величини! Завантаження багажу відбулося вчасно: якраз дощик пригрозив…Хоча все було під критим дахом звичайно. Прив’язали до валізок заготовлені скоріше мітки і довгим рукавом і ліфтом піднялися наверх. Прекрасна вітальня на одній з палуб, легка музика, комфортні сІдала - все обіцяло приємне проведення часу. Ще перед посадкою пройшли дуже серйозний контроль за всім, що неслося з собою, дісталося на руки номер поверху і каюти. Щоби не було клопітно розраховуватися за все на теплоході, реєструєш свою кредитну картку, отримуєш голубеньку диво-карту, яка віднині - твій паспорт, ідентифікаційний номер, валюта; розрахунок за все, куплене на кораблі, всі чайові - прийде чемно на вашу кредитну картку по закінченню круїзу.

Каюта перевершила всі мої уявлення про комфорт у морських умовах: великий балкон з видом на океан, каюта з двома ліжками, столом, холодильником, встроєним під нього, диваном, двома шафами, а в них - сейф і дві пари пантофель, великим дзеркалом. Душова з туалетом мають все потрібне для гігієни і місце для всього, два махрових сніжно-білих халати . На стіні перед ліжками - телевізор. 18 -1 канал нон-стоп показує всі новини інформаційного характеру як то: які документи треба мати напохваті, коли виходиш на берег і ще багато інших порад, які не дадуть залишитися в каюті, коли всі 5 тисяч народу сходять на берег, та й команда - стільки ж…Будь-коли на екрані з пультом  можна перевірити свій акаунт: чи добре знімають за те, що куплено,  і обов’язкові чайові у розмірі 13 з пол. доларів з особи в каюті щоденно. Один з каналів стрілочкою рухався по карті нашого морського маршруту, і ти чітко знав, у якій точці знаходишся зараз! Тільки речі розмістила, ринулася фотографувати берег, поки не відпливли, по всіх палубах пробіглася. Була просто шокована всілякими різностями! Посудіть самі, для спорту: бігові доріжки, басейни, джакузі, стадіон для ігор, катання на роликах, міні-карах, тенісні корти; для діток маленьких - карусельки, гойдалки і тд. Для прихильників випити - барів копиця! Є навіть бар, де обслуговують роботи! Азартний гравець? Будь ласка, декілька казіно. Щось модненьке купити? Бутики працюють нон-стоп! На стінах всіх коридорів, ліфтів, салонів висять модні оптимістині картини з дитячими, модними, абстрактними, ну, ви зрозуміли: з усякими сюжетами…

 Велетенською металевою  рукою без згину, подається  люлька  для огляду морських широт і корабля зверху. Заплановано нашою групою було на передостанній день, але можна було зробити це і в перший…(тут має бути смайл!)

Спеціальним сигналом зібрали всіх туристів на різних палубах і зробили інструкцію по  безпеці. А далі - вечеря в ресторані, за особливо відведених столах для кожного. Враховано партнера по каюті і знайомствах,  свіжих і давніх.  За велінням широти душевної,  замовила пляшку червоного сухого для всіх чотирьох за столом. Спиртні напої, до речі, купляєш…Все решта входить у вартість путівки. Вечері того дня і всіх наступних  були казково смачні! Обслуговували завжди офіціянт і помічник. Якщо другий заставляв стіл булочками-маслом-медом-лимонами-напоями, то з першим можна було погуляти по меню, повередувати, поміняти страву, якщо раптом (у мами - завжди вона виходить краще!)…Про себе хочу сказати, що моя улюблена мореля заковтувалася з морозивом щовечора без сорому, поки всі навколо не захотіли її покуштувати теж! Все! Майже 5 тисяч туристів не знали, куди поділася вишне-черешня (смайл не сміється, а плаче!)  Вечеряти можна було ходити і в інші ресторани, зарезервувавши місце заздалегідь. Сніданки ми мали на 14 поверсі, де кожного ранку, без видимої втоми молоді хлопці і дівчата співали:Good morning, Sunshine!” і закликали мити руки, а потім порскали кожному дезинфікуючий ґель на руки. Увечері можна було страшно перелякатися при вході до каюти, бо прибиральник міг такі чудА виробити з моїх речей, рушників і підручних матеріалів, що хоч заспокійливе приймай! 

Снідали фундаментально, якщо виходили на цілий день на берег, де вже  обідали, як правило, нашвидкуруч, бо ж екскурсії змінювали одна одну безперестанку. Їжу можна було вибрати, згідно смаків європейської, чи азійської, американської, чи англійської кухонь, на приналежність до цих країн вказували прапорці на стелажах зі смаколиками.Кава звичайна стояла у велетенських кавниках. Я ж люблю справжню, еспресо, а така кава - в окремому барі, за плату. Моя порція допіо коштувала стільки, скільки таких чотири у Чикаґо. Не люблю кремів, тому сухенькі бісквіти були моїми улюбленими. Шеф -повар Ніколас з Джамайки, двохметровий афро-американець особисто відпринтував мені і приніс рецепт їхньої випічки! Серед світлин побачите мене і з капітаном нашої махіни, скромним худорлявим чоловіком у білому кітелі…

  Якщо ж бороздили океан добу і більше, можна було займатися справами за натхненням , чи нахилами. Я встаю дуже рано, тому моя оранжева бігова доріжка у такий час стелилася запобігливо…Пізніше - душ і полетів день…Спека східних країн, шалена робота кондиціонерів в автобусах, які возили на екскурсії, нагадали, що є простуда, яка й косила всіх нещадно. Рятувалися взятими з дому ліками і можна було на другій палубі відвідати медичний центр. Там працювали лікарі і аптека. Я мала з дому ліки від усього,  що завгодно, тільки не від гарячки й нежиті. Так і привезла назад свій медНЗ, а сиропи куплялося на теплоході і у Гонконгу, в аптеці. Вночі, під могутній храп своєї супутниці,  обливалася водичкою з носа і намагалася втягувати різкий аромат  в’єтнамської “звйоздочки”, пам’ятаєте? Серед інших буде світлина, де я замотулькана у ковдру, з високою температурою і спати не можу, бо з носа лиє, голова тріщить, в горлі щось повзає…

Моя доля не є кострубатою, тому хворіла я ті дві доби, коли ми йшли океаном, дохворювати часу не було, так що ходила, носила речі, фотографувала, запам’ятовувала, милувалася просто так і для щоби вам розказати - весь час… Знала, душ змиє всю втому увечері, добрий помічник офіціянта нагрузить медом і лимонами до чаю в каюті так, що мені вже вухами то лізло! Музика лунала в багатьох салонах, в театрах йшли видовищні шоу, концерти, а зранку -майстер-класи з готування їжі, малювання, вивчення китайської мови, йоґи, психологічні бесіди і ще всіляка всячина… Любителі тенісу, роликів, волейболу, лазання по скалі, плавання, джакузі могли займатися без черг улюбленою справою. Водні процедури  мене ні разу не захопили, бо маю їх у своєму фітнесклубі. Величезні екрани  у басейнах показують не тільки рекламу, а й нагадують про прийдешні цікавинки у плані маршруту.Для дітей теж було багато атракцій, якими я, по правді, вже якось і не дуже цікавлюся. Працювало дуже багато швидкісних ліфтів, і у кожному, при вході, на підлозі, великими літерами був вказаний день тижня. 

А за балконом висіли на спецобладнанні жовті сучасні шлюпки, як і цілі катери! Вийдеш на балкон, сядеш(два глибоких крісла, маленький столик тут же) і немає відчуття, що ти йдеш океаном, під тобою бозна скільки метрів глибини; не було  і гойдання, тільки часом дрібний дріж. Лайнеру виповнився 8 квітня рівно рік, новісінький, аж блищить все! Команда за числом працівників така ж, як пасажирська, тобто всього на кораблі біля 10 тисяч народу! І чергу побачите тільки при остаточному виході на берег, коли наша подорож продовжувалася іншими видами транспорту. Кельнерка зашпорталася об килим і ледь не вилила каву на мої джинси, коли ми чекали своєї черги, але справилася. Я голосно сказала:”Добрий день!” Щось мені підказало, що то українка…Вона вИдивилася здивовано і потім стояла біля мене цілу годину: не могла наговоритися. Працюють вони по 9 місяців, два-три - у відпустці. Заробляють набагато менеше, як колись. Живуть на теплоході у значно скромніших умовах, ніж ми, туристи. На берег сходять далеко не завжди. Заміж при таких розкладах не дуже вийдеш, але їй пощастило: має бойфренда з Турції, який працює теж тут…Прощай, на разі, наш кораблику, дякую!