Мрії однозначно збуваються

                                        Мрії збувають однозначно. 

          Років вісім тому захотіла я дуже в Японію. Позаяк ця країна так  загадково замкнена, вирішила поспішати на одне з її найдушевніших свят - цвітіння махрової декоративної вишні, сакури. Поки вирішувалися дати відпустки й від’їзду, дізналася, що березень так грів тієї весни, що навіть японці не встигли повною мірою насолодитися цвітом, зате дуже швидко - рожевою заметіллю…Задум відклався. Далі були особисті драма і трагедія - навіть думки про Японію не приходили в голову. Пройшли вісім років.

          Сьогодні я в Японії.   Поселилася в готелі Grand Princes Hotel New Takanawa. Вся техніка, включно з туалетною, потребувала уважного вивчення (смайл!) 

За вікном сіренький день, але країна так відрізняється за ахітектурною задумкою, модою, виглядом, що знімала все: вивіски, дворики, квітники, вказувачі, вулиці, людей, деталі й на загал. 

        Ті декілька днів відкриття країни, що застібнута для світу майже на всі ґудзики - звичайно,-  ніщо, але головне - протоптати стежку, бодай для близьких людей…Стиль готелю дуже подобається відсутністю кичу, чіткою обслугою, чистотою, гідністю. Поза приміщенням - вишневий розмай! Приїхали рівно на старті цвітіння сакури і парочкою днів пізніше захлиналися рожевою заметіллю! До Мейдзі, синтоїстського храму,  проїжджали і милувалися по мосту Нідзюбасі, яким їздить імператор до своєї резиденції, велична будівля палацу Акасака. Храм Мейдзі був повніський народу, який молився, купляв свічки і ароматив все навколо. Тут же ж - прекрасний парк. Сонце не особливо сліпило, тому фотографували всі. Частенькі зустрічі з молоддю в національному вбранні. Хоча

 залишається враження, що у країні - повальний грип, бо багато хто ходять у респіраторних масках, і це - в усій Азії. 

           Дуже цікаві насипні квартали Одайба! А рибний ринок Цукідзі приголомшує кількістю морепродуктів та ресторанчиків, де все це готують просто для тебе зараз. (дивися відео). Полуниця виявилася такою ж духмяною, як на моїй дачі у Франківську! Маю додати, що їжа - смачна, недешева, а обслуга дуже спритна. Англійською розмовляє мало людей і виключно молодь. Багато гуляємо по старих кварталах Гіндза, які ваблять так само, як деінде у старій Європі. Підкорив собою Токіо з висоти пташиного польоту. Ширяли поглядом з оглядового майданчика токійської мерії. 

           Шалене перехрестя, де розминаються без штовхань сотні  - легко і занурившись у свої ґаджети, сховавшись у маски!

       Театр Кабукі досі бачила на Ютюб і по телевізору. Постановила піти у будь-якому випадку, тобто, не чекаючи компанії. Театр - це ще одне у моєму житті - ВСЕ. Виконано. Сюжет - один з 35 усіх сюжетів світу: зрада близьких, викриття, покара і безглузда смерть. Видовище дивне, голоси “цікаві”, якщо не сказати - дикі, музика, сценографія - все є цАлком інакше, ніж традиційний європейський театр. Дуже сподобалося!!! Фото - тільки з телефону, перед початком встави. Більше знімати не можна. А як свербіли мої руки на це, можна уявити...

        Японія - країна з перемінною погодою, тому до Йокоґами їхали дощовим днем. Це багатомільйонне  місто - порт є супутником столиці. Воно першим колись приймало емігрантів з Європи та Америки. Нам не довелося побачити його як слід з Вежі Лендмарк, самої високої будівлі в Японії (296м) - туман. Оглядовий майданчик SKY GARDEN приймає на 69 поверсі, куди нас занесло за 40 секунд!

Були винагороджені зустріччю з Великим Буддою, а за 20 йєн я і всередину зайшла. Не ходіть, нічого цікавого: заглибини великого тіла ідола і пустота...Та ВІН чекав... Зустрів, сидячи, опустивши мудрий погляд, терплячи патьоки дощу…Сад-музей освіжився дрібним дощиком; день випогодився, дивлячись на нас, що пили каву у тутешньому кафе…

          Чотири дні для будь-якої країни - катастрофічно мало, проте уявлення отримані, може колись притульно й у деталях побачу цю стильну, строгу, працьовиту, індивідуалістичну країну. Заспокоюю себе тим, що і в Україні не побувала в деяких областях - негоже!