Меню

Пікнік для друзів парафії св.Йосипа Обручника

Пікнік для друзів парафії св.Йосипа Обручника

ЛІтні місяці у Чикаґо -  не бідні на події суспільного характеру, розваги зокрема. Меґаполіс має стільки передмість зі своїми   церковними, культурними, фінансовими осередками, що при бажанні можна попасти туди чи де інде. Але приватний пікнік із запрошенням друзів та добрих знайомих проводить тільки парафія св.Йосипа Обручника. Специфіка свята у родинності, як сказав парох, отець Микола Бурядник, у збереженні духовних традицій,  української ідентифікації, створенні осереддя тепла поколінь, де ти завжди будеш любий і потрібний. Цілий рік працюють братство Миколая Чарнетського  і сестринство Покрови святої Богородиці у громаді, тому у  літній час якийсь день відводять для свого відпочинку з друзями.
Позаяк Зелені Свята цьогоріч співпали з Днем Батька, братство  об’єднало все і провело свято  у Шіллер-Парк, де і розлого, і чисто, і все є, щоби людина підживила втрачений енергетичний ресурс…
Фантастичну організацію забезпечили всі ті ж братчики, що від рана до вечора пильнували мангал з бойчуківським неперевершеним шашликом, казан з рибною юшкою і грубими шматками свіжої риби від Ігора Кулинича, ще більший - з запашною кулешею від колоритного козака Олега Павлюка. Ряди з овочами та фруктами, напоями, серветками, морозивом, термосами по периметру оточили просторе місце під навісом, де вистачало місця і для столів з лавками, і для програми із запальних танців та цікавих конкурсів музичного гурту “Карпатські Зорі”. Гостями пікніка стали поранені з України, що  знаходяться тут на лікуванні та реабілітації, Ігор Петрук та Андрій Музиченко. Їм дуже комфортно поміж людьми, які ставляться до молодих захисників України з максимальною увагою і повагою. Андрій виявився неабияким художником: за його вироби з бісеру змагалися на аукціоні з десяток присутніх ! Намотував кола головний відповідальний за всю господарку пікніка іван Костів, скромно сприймав захоплені оцінки від свята голова пафіяльної ради Сергій Андрусик. На моріжку напнулися для маленьких стрибунців гірки й “міста”; всі без виключення принцеси ставали після face painting українськими королевами; принци козакували, перетягуючи канат, а дорослі “сіли до потягу” та й потанцювали по різних країнах з їхніми впізнаваними танц-хітами!
Так відпочивати - це треба вміти! Але передує нашому захопленню   любов до людей, праця задля їхнього задоволення і щастя...