Ukrainian Girls abroad: В країні, де розмовляють очима

Українки відкриті і темпераментні, тому вони обожнюють подорожувати і легко знаходять спільну мову з іноземцями. В інших країнах українок теж дуже люблять за особливості їхнього менталітету і щиру посмішку! До Дня незалежності України ми підготували цикл інтерв'ю українок, які переїхали в інші країни і можуть розповісти, як їм там живеться і чим же все-таки українки відрізняються від інших жінок світу!

Першою ми поспілкувалися з Ларисою Пономаренко, яка працювала кастинг-менеджером на українському телеканалі, а зараз живе в Стамбулі і випускає популярний блог про Туреччину.

Мабуть, переїхати до іншої країни -  було одним із найскладніших рішень у моєму житті. Пам’ятаю, як сьогодні, чоловік зателефонував мені та повідомив, що йому запропонували роботу за контрактом  у іншій країні. А саме – у           Туреччині… Ми мали кілька днів на прийняття рішення, адже, за умови позитивної відповіді, перед нами постала купа інших питань, які , у свою чергу, вимагали швидкого вирішення. 

Житло, особисті речі, все, що є найнеобхіднішим на перший час… Саме тоді я відчула, як кардинально відрізняються наші з чоловіком погляди на те, що слід вважати «найнеобхіднішим».  

Перший місяць життя закордоном дає тобі чітке усвідомлення - бачити іншу країну очима іноземця у відпустці та очима людини, яка планує розпочати нове життя, – це кардинально протилежні речі.

Я  відвідувала Стамбул двічі. Тоді траєкторія мого пересування містом пролягала від заздалегідь заброньованого готелю в напрямку місцевих пам’яток,  позначених на карті.

У психології це зветься адаптацією та починається вона з першого дня перебування закордоном. В Стамбулі ти відчуваєш це в ту саму мить, коли прокидаєшся під звуки молитви, яка гучно лунає містом…Пам’ятаю,  що перші півроку у моїй сумці завжди був конверт із надрукованою адресою місця, де я живу, а також невеличкий записничок з переліком основних тез  про допомогу у тих чи інших ситуаціях + олівець для записів чи малюнків, мені не раз доводилось малювати зображення на папері, аби хоч якось пояснити те, про що я маю на увазі…

Я  чітко усвідомила, що  опинилась в середовищі, де цілковито панують мусульманські  традицій. Окрім того, місцем мого перебування стала азійська частина Стамбулу, де, на відміну від європейської (туристичної ), традиційно-ортодоксальні принципи виявляються найбільшою мірою.Водночас я зрозуміла, що у цьому районі, на відміну від інших, майже ніхто не говорить ні англійською, а ні, тим паче, українською … Тож вивчення турецької стало для мене необхідністю«намбер ван»!

Туреччина – це, безумовно, країна чоловіків, місце, де саме чоловіки встановлюють правила гри, а жінки мають їм слідувати. Завдання жінки – це побут, діти і сім’я… якщо у ортодоксальній турецькій родині жінка працює, вважається, що чоловік не може її забезпечити.

Туреччина – це країна, де займаючи позицію лідера і розпорядника, водночас,чоловік надає жінці відповідну  кількість  бонусів, щодо реалізації її особистих (жіночих ) потреб – відвідування салонів краси, шопінг, тощо. Також у більшості випадків середньостатистична турецька родина винаймає собі хатню працівницю для прибирання та догляду за дітьми. І у зв’язку із цим у мене виникло одне просте, досить логічне питання -  а чим, власне, займаються жінки, адже навіть для хатньої роботи вони залучають найману працівницю?  Як саме вони розпоряджаються своїм особистим часом? Пояснюю далі….

Туреччина – країна, де за наявністю значної кількості вільного часу жінки практикують  часті та довгі «походи в гості». Однією із характерних  особливостей подібних відвідин є спонтанність та довготривалість.  Тож, в  Стамбулі  ходять в гості без запрошень,  попередженьзаздалегідь і головне -  надовго.

Ця особливість турецької гостинності створює значний дискомфорт для наших дівчат, які виходять заміж за турецьких чоловіків. По-перше, наші жінки все ж таки намагаються і в іншій країні реалізувати себе. Знаходять дистанційну роботу, захоплюються хенд-мейдом та присвячують певний час особистому розвитку. Зокрема,  одна моя знайома розповідала мені, що займається дистанційною роботою. На вихідних вона мусила закінчити свій проект і надіслати його замовнику. Близько обіду їй зателефонувала турецька свекруха і повідомила, що  за 15 хвилин уся сім’я чоловіка завітає до них на чай … Ооооо, у Стамбулі чай п’ють довго та багато… В турецьких родинах подібні дзвінки свідчать лише про те, що ти мусиш залишити усі свої справи і перетворитись на чарівну попелюшку, що вправно випікає 3 а то й 5 видів турецьких бюреків за 15 хвилин, заварює 10 літрів чаю і обслуговую повноцінний президентський банкет для членів турецької родини  протягом дня … Нерідко такі візити змушують наших жінок бути винахідливими та знаходити різноманітні причини для відмови… починаючи від вимкнення телефону , закінчуючи  висуванням інформації про раптове нездужання.

Під час чаювання нагальними темами для обговорення можуть бути кулінарні рецепти страв, нові засобі та технології прибирання, обговорення телевізійних новин та серіалів і не дай Боже тобі завести мову про власну  професійну діяльність і роботу… це може повністю зіпсувати атмосферу розуміння та жіночої солідарності!!!

Туреччина-країна сімейних цінностей і пріоритетів. Зокрема,  ключовим фактором вибору місця проживання і роботи є територіальна близькість сім’ї по відношенню до батьків, родичів, братів та сестер. Дуже важливо, аби усі члени родини перебували поряд одне з одним і  мали змогу проводити спільно свій вільний час.

А тепер щодо одягу …

Адже я мешкаю у самому серці Туреччини, я з впевненістю можу зазначити, що Стамбул – місто контрастів. І те, що вважається недопустимим у одному районі 20ти мільйонного мегаполісу, в іншому -  рахується за норму. Наразі, зберігається абсолютний контраст між ортодоксальними осередками, де жінки вдягнені в паранжу та європеїзованими , або ж ,навіть , відверто– епатажними, де панує клубне життя та запалюється вулиця червоних ліхтарів з низкою клубів для представників сексуальних меншин.

Доброзичливість і оптимізм допомогли мені пристосуватися у новій країні. У Туреччині доброзичливість і ввічливість – базові принципи ставлення як до постійних мешканців міста, так і до звичайних туристів. Ти відчуваєш це на кожному кроці – від невеличкої крамнички до масштабного торгово-розважального центру.

Варто згадати ще одну рису, про наявність якої я й не здогадувалась – це грайлива азартність, яка з’являється у тебе під час так званого традиційного ритуалу торгів за придбані речі. О так, турки люблять домовлятись про ціну! Для них – це не лише спосіб обговорення цінової політики на той чи інший вид товару. Це абсолютний театралізований перформанс, захоплива гра в комунікацію між продавцем і клієнтом. Цеособливий ритуал, який вимагає чіткої стратегії і тактики у поведінці сторін.

У цій подорожі я ще раз переконалась у тому, що відношення до нас, як до представників відповідної нації, складається виходячи із того, яке ставлення по відношенню до представників іншої країни демонструємо ми. Якщо це поважливе і вдячне ставлення до людей навколо тебе, то відповідь буде аналогічною.

Коли я їхала до Туреччини, я чітко усвідомлювала, що буду жити в мусульманській країні. Це вимагало від мене кардинальних змін, як внутрішніх (у зв’язку із адаптацією), так і зовнішніх (кардинальна зміна гардеробу, відмова від короткого та вузького одягу, повернення до зручного взуття без підборів). В Туреччині існує правило – твій одяг і зовнішній вигляд має відповідати особливостям регіону, у якому ти живеш… Я розглядаю цю умову як принцип адекватності, або ж - відповідності середовищу перебування – це по перше. По-друге, як умова власної безпеки. Відвертий одяг  і відверта поведінка у ортодоксальних районах Стамбула – провокація, яка сприймається миттєво.

Найперше, з чого я почала – пошук (зокрема, через соціальні мережі ) нових друзів серед представників української діаспори у Стамбулі. Наступним кроком було продукування ідей щодо подальшої професійної діяльності та пошук шляхів їх реалізації. Наразія займаюсь відео виробництвом авторського контенту у Стамбулі,у мене з’явився  чудовий партнер, творчий та креативний компаньйон,  автор популярного серед україно-російської аудиторії блогу.  Разом з ним ми реалізуємо спільну справу.

Жодного разу за півтора року мого перебування у Туреччині я не почула ні єдиної негативної оцінки в бік українських жінок. Тут говорять, що українки добрі та працелюбні, завжди щирі та усміхнені.  Також, слід відмітити тенденцію щодо розпізнавання у турецькому середовищі дівчат з України та Росії. Самі турки відмічають,що раніше вони не проводили чіткої кореляції серед жінок із слов’янськими рисами. Наразі ця межа у соціальному контексті почала чітко вимальовуватись.

 Проте, мушу констатувати, що слов’янський стереотип дівчини на ім’я Наташа, як 10 років тому, так і сьогодні є часто вживаним по відношенню до жінок  із дурними намірами. Більш того, якщо раніше це ім’я викликало скоріше «підозру на відповідність», то,  наразі, ним називають усіх жінок фривольної поведінки. Такий собі синонім слову повія. Тож, наразі, дівчата, що не відповідають контексту змісту «блудного» ім’я, змушені його видозмінювати  на Наталі, Ната, Наталія…

Цікава особливість турецьких чоловіків і жінок -  у погляді. Так, вони дивляться по-особливому…

Можливо, це специфічна особливість, яка сформувалась історично, у зв’язку із  специфікою відносин та низкою табу у стосунках чоловіків і жінок щодо фізичної близькості та будь-яких натяків на неї. У турецькій культурі погляд має надзвичайне значення. Погляд – це вже діалог, це вже привід і натяк .

Погляд турецької жінки, яка йде вулицями міста у справах – відсторонений і холодний. Навіть, коли вона дивиться на чоловіка, який абсолютно її не цікавить, здається, що вона повністю не помічає його присутності, ніби він не чоловік, а абсолютно нейтральний об’єкт. Інша справа, коли жінка дивиться на коханого чоловіка.

Доречі, сучасні турецькі дівчата досить емоційні. Їм не забракне мужності кинутись в бік коханого  з кулаками, щоб продемонструвати власні емоції,аби вже за кілька хвилин перетворитись на ніжну, лагідну і до нестями закохану дівчинку.

Погляд турецького чоловіка – це погляд з максимальним радіусом охоплення. Особливо у турецьких чоловіків розвинений бічний зір (звучить дещо кумедно, проте…).  Як роздивитись жінку, аби не скомпрометувати її і себе?  З часом чоловіки навчились дивитись не лише відверто та пристрасно в очі жінці, а й маскувати свій погляд, ніби розсіюючи його навколо об’єкту уваги.

Ще один цікавий факт: у Туреччині заведено дружньо  цілуватись спочатку у одну, потім у іншу щоку.  Цей ритуал – як привітання під час зустрічі знайомих, друзів, рідних та близьких.  Коли вперше я побачила на вулиці двох чоловіків, які емоційно та радісно цілувались в обидві щоки, а потім закинули одне одному руки на плечі і шли всю дорогу в обіймах, то знайшла це дещо підозрілим. Аж поки не дізналась по те, що ця своєрідна чоловіча тактильність є абсолютною нормою дружнього поводження.

Якщо ми говоримо про стосунки чоловіка та жінки у турецькому суспільстві, слід торкнутися й теми дітей. Цікавим є відношення до них не лише з боку батьків, а й зі сторони незнайомих людей.

У Туреччині існує думка, що діти, які народжені у цій країні, є  найбільшою цінністю, щастям і радістю не лише конкретно взятої сім’ї, а й суспільства в цілому. Тому не лякайтесь, якщо на вулиці до вашої дитини може підійти незнайома людина, аби пригостити чи познайомитись  з вашим малюком. Безумовно, не варто втрачати пильність, але разом з тим, й не слід лякатись подібної реакції з боку сторонніх.

Закордоном я завжди з гордістю заявляю, що я Українка. Я більш ніж переконана, що по відношенню до Українців у Туреччині  склалось позитивне сприйняття, як про добрих, щирих і ввічливих людей. У відповідь на те, що я Українка, постійно чую, що моя країна чудова і в ній мешкають хороші люди!

З днем Незалежності, кохана Україно!

https://www.facebook.com/LadiesBookClubKyiv/