Меню

Українська школа в Чикаго готується до свого 80-річчя

Українська школа в Чикаго готується до свого 80-річчя

Щоденна школа св.Миколая, заснована на початку минулого століття невпинно наближається до свого 80-річчя. Опікунська Рада та адміністрація школи крок за кроком реалізовує амбіційні плани з розвитку цього сучасного, престижного навчального закладу з давньою історією.

Одним із їхніх найунікальніших проектів став вечір-фандрайзинг, до якого було залучено легенду американського футболу, одного з найзнаменитіших мешканців Чикаго та українця за походженням - Майка Дитку.

Розповідає Марія Климчак, ведуча радіо "Українська Хвиля" та куратор Українського національного музею в Чикаго.

"Зустріч і вечеря у колі із Майком Диткою - знаменитим спортсменом українського походження була не випадковою. Завершуючи шкільний навчальний рік, катедральна школа св. Миколая у Чикаго працює над майбутнім, шукає за джерелами фінансування.Упродовж багатьох років головними спонсорами школи є Фундація “Спадщина” 1-го федерального щадничого банку “Певність”, Українська Американська Федеральна Кредитна Спілка “Самопоміч”, Фундація “Самопоміч”, фундація The Big Shoulders Fund, як і фундація The Big Shoulders Fund, яка надає учням стипендії та спонсорує різні програми. Загальна економічна криза та зменшення потоку дітей кілька років тому поставили школу перед питаням закриття. Всього за три роки спільними зусиллями вдалося подолати труднощі та виробити модель нової, якісної школи, поставити її в ряд найкращих католицьких шкіл міста.

Перший крок  “порятунку” зробив Лев Голубець, батько двох учнів, який звернувся до потенційних донорів, що гарантували фінансове майбутнє школи. Першою руку допомоги подала парафія св. Володимира і Ольги в Чикаго та добродії-меценати – Ліда Девоншайр, Андрій і Віра Еліяшевські, Ерік і Марта Фуоко, Ярослав і Марія Ганкевичі, Богдан і Марія Гірняк, Лев і Галина Голубець, др. Іван і Ліліана Куцан, Патриція Мацьків, Ігор і Олена Матвіїшин, др. Юрій Мельник, Стефан Бабик, Ірка Ткачук та Алан Голуб, Олег і Люба Скуб’як, Марта Бородайко.

 Раду директорів  очолила Ірка Ткачук, колишня випускниця школи. За підтримки владики Ричарда Семеняка, громада отримала єпископські звернення, де, зокрема, зазначено:”Наші діти та наша громада заслуговують на те, щоб користатися благами гарної традиції, розпочатої емігрантами 80 років. Ці мрійники невтомно працювали над тим, щоб побудувати велику школу, створити фундації, які б забезпечували високий рівень освіти, були основою морального та релігійного виховання нашій громаді та наступним її поколінням”. Активісти комітету напрацювали план довгострокової діяльності катедральної школи св. о. Миколая, щоб підняти престиж та рівень освіти на новий рівень.  Як результат, кількісь учнів збільшилася – від 90 до 159.

Своєрідні шкільні реформи, проведені директором др. Курланд, дали свої плоди. Учитель природознавства Меліса Талабар-Матвіїшин отримала американську нагороду для вчителів “Золоте Яблуко” у номінації “Відмінник освіти”. Фіналістів обирали за показниками найвищих професійних стандартів і досвіду. Також у школі запроваджено унікальну та інноваційну  програму STEAM, згідно якої працюють лише кілька шкіл міста. Випускники школи продовжують навчання в найкращих приватних та публічних школах - St. Ignatius, De Paul College Prep, Walter Payton, Jones, Northside Prep., Lane Technical High school, Trinity. Винятковими можна вважати випускників цього навчального року, які практично цілим класом перейшли до католицької школи св. Ігнатія (St. Ignatius), маючи попередній вибір доступу до інших шкіл.Результати тестувань та іспитів самі за себе говорять. Присутній на зустрічі директор школи St. Ignatius College Prep. о. Майкл Карузо (father Michael Caruso, SJ) високо оцінив школу та українську громаду, подякувавши за гарних учнів. У відповідь отримав оплески від колишніх випускників, очолюваної ним школи. Це молоде покоління Америки, перед якими відкриті двері у престижні в країні університети. Цього року 50%  випускників номіновано стипендією Даніела Марфі (the Daniel Murphy Scholarship). Нова директор Анна Сирілі, разом із заступником Лізою Свитник та вчительським колективом, за короткий час зуміли вивести навчальний процес на якісно-новий рівень. Батьківський комітет, очолюваний др. Данилом Бутенком, всіляко допомагає у виховному процесі, залучаючи до активної роботи молоде покоління батьків. Позитивним є те, що школу вибирають не лише українці, але й американці, що живуть поруч та зацікавлені, щоб їх діти разом із отримуваними знаннями, пізнавали культуру інших народів. При допомозі комітету( FSA -Family School Association) проводяться піші марафони, різні програми та вечори. У навчальному процесі учні використовують найновіші технології, включаючи IPad, випускають місячні бюлетні  SNCS Time, а також дирекція школи впроваджує найцікавіші ідеї в систему виховання відповідальності одного перед одним. Паралельно діє школа підготовки до середньої школи з підвищеними вимогами до навчання (Middle School – 5-8 класи) . 

Сьогодні  ми дякуємо героїням, яким під силу повернути ріку проти течії та заохотити до плавання великих риб американського бізнесу – це дві українки Ірка Ткачук, Мотря Мельник та італійка Анна Сірілі. Вони є ініціаторами та організаторами вечора фандрейзінгу з Майком Диткою.   

Кожна громада виховує у своєму середовищі лідера, який спроможний з однодумцями змінити підхід до невідкладної справи, розуміючи, що благодійні банкети та академії, на превеликий жаль, не зацікавлюють багатьох. Очевидно, що така форма вже у минулому, тому треба шукати за новими, які дають належні результати. Ми побачили, що залучення до підтримки найзнаменитішого українського американця у спорті – це успіх. Спілкування з ним у колі друзів - подвійний успіх, товариство приятелів школи збільшується, про школу, її потреби знають від тепер не лише в Чикаго, але і в інших містах.Також шкільний дзвінок нагадує випускникам, що їхня альма-матер готується гідно відзначити своє 80-и ліття разом із ними.   

У листопаді 1931 року, під час святкування 25-ї річниці від дня створення Української Греко-Католицької Церкви св. о. Миколая, парафія, що нараховувала майже 800 українських родин, задумалася над питанням будівництва щоденної української школи. З історії шкільництва у Чикаго відомо, що піонери парафії св. о. Миколая у 1907 р. відкрили “Рідну Школу”. Навчалося тут 10 учнів і був один учитель. Через 10 років,  1917 р. – під керівництвом Емілії Струтинської, дружини пароха церкви святого отця Миколая, було створено товариство “Об’єднання українських жінок Америки”, яке проводило курси для неграмотних нових емігрантів. Паралельно діяла перша парафіяльна вечірня школа св. о. Миколая . В авдиторії під церквою навчали української мови, історії, літератури та катехизму. Проіснувала ця школа 8 років. 1935 р. – у Чікаго та Іллінойсі українська громада мала 113 різних товариств. Згідно статистики, тут проживали приблизно 41 000 українців. 57% не брали участі в організованому громадському житті. Політичний портрет української громади Чикаґо в 30-их складали різні партії: державники, українські комуністи, гетьманці та націоналісти. Уже у 1930-х роках гостро дала про себе знати асиміляція. Тож у 1935 році розпочалося будівництво української католицької школи за архітектурним проектом о. Филипа Ру з Канади. Відкриття відбулося 26 жовтня 1936 року. На 4 класи -  86 учнів. Сестра Марія, ЧСВВ, згадувала про те,”як із зростом шкільних мурів доводилося переконувати батьків, щоб посилали своїх дітей до школи св. о. Никалая. Рівночасно теж треба було думати про устаткування школи,  треба було і книжок, як теж грошей на утримання вчителів”. Першим директором була сестра М. Єроніма, ЧССВ, вчителями – с. М. Магдалина, с. М. Євгенія, с. М. Анзельма. У 1940 році школа нараховувала 122 дітей та 8 учителів, сестер-василиянок. Нова хвиля еміграції після ІІ світової війни спричинила потік нових учнів. Для них було збудовано шкільний будинок, посвячений 2 травня 1954 р.. Його будівництво обійшлося у суму $ 506,746. У 1960-61 н/році за шкільні парти сіли 1150 учнів. Оскільки школа існувала при греко-католицькій парафії св. Миколая, важливим напрямом її діяльності було релігійне та національне виховання. До завдань, що ставила перед собою школа, було "...вщепити в душу повіреної собі дітвори свідомість свойого українського походження та гордість за нього. В українській школі українська дитина молиться по-українськи, вчиться любити українську мову і українську пісню, вивчає українську історію і культуру, набирає зрозуміння до української справи і готовости їй допомогти".

   У 1981 році, святкуючи 75 ліття парафії св. Миколая, громада усвідомлювала те, що кількість учнів зменшувалася з різних причин. “На порозі нової доби, коли наші числа маліють, надії – никнуть, наша енергія вичерпується і розсівається в швидкозмінному світі, серед завжди нових обставин. Хай же цей момент призадуми над нашим пройденим шляхом буде нам дороговказом.” (сестра Марія, ЧСВВ)"

Фото Генрі Фагардо