Як українці Каліфорнії озброюють українську армію

11 Листопада, 05:32 4104 0

Кілька тижнів тому США відвідав Президент України, Петро Порошенко. У своєму зверненні до обох палат Конгресу український лідер попросив надати Україні військову допомогу і закріпити особливий статус союзника НАТО. Виступаючи перед американськими сенаторами та конгресменами, Петро Порошенко, заявив, що "ковдри і окуляри нічного бачення важливі, але ковдрами в війні не перемогти". Замість зброї і військової допомоги, Президенту воюючої держави сенатори лише пообіцяли надати додаткову допомогу на суму 60 мільйонів доларів, яка включатиме в себе несмертельне військове обладнання.

Українська діаспора в Америці невдоволена подібним рішенням офіційного Вашингтона - у багатьох штатах, де проживає значна кількість українців, триває збір ресурсів для Національної Гвардії України. Порталу "Слов'янський Сакраменто" вдалося взяти інтерв'ю в одного з громадських і політичних діячів української діаспори Сан-Франциско, Микити Сафроненко, який регулярно відправляє у зону військових дій ці самі ковдри і окуляри нічного бачення, про які днями говорив пан Порошенко.

Микита, чого насправді потребує українська армія: приладів нічного бачення, ковдр, бинтів?

- Українська армія потребує усього, починаючи від термошкарпеток, спальних мішків і закінчуючи підводними човнами і системою ПРО (протиракетної оборони НАТО). Чому спектр такий великий? Відповідь проста: протягом 20-ти років незалежності в Україна не мала своєї армії. Країна з третім за величиною ядерним потенціалом в світі була повністю розграбована в перші 5-10 років після проголошення своєї незалежності. Зроблено це було колишніми комуністичними лідерами країни, які захоплено приватизували все, що погано, і не дуже погано, лежало.

І як ми розуміємо, стратегічні об'єкти, а також армійські ресурси були пріоритетом цих державних "діячів". Тому не варто дивуватися з того, що Україна є олігархічної країною. Порізавши ракети на металобрухт і здавши на переробку США ядерні боєголовки, уряд України тих років допоміг одразу двом наддержавам (відразу пригадуються теплі стосунки Єльцина-Клінтона і Єльцина-Кучми) і значно послабив країну. Україна опинилася без армії, хоч в Кремлі і сидить шизофренік, проте ні він, ні його оточення - аж ніяк не розумово відсталі люди.

Протягом останніх 15 років Кремлівська хунта розрахувала свої дії стратегічно вірно, захистивши в першу чергу, свій бізнес та інтереси. Стратегія полягала в тому, щоб впровадити у військову галузь України агентів Кремля. В першу чергу, це стосувалось Міністерства Оборони України, яке повинно було «закінчити приватизацію» (епічно, що міністром оборони при Януковичі був товариш Лебедєв, батько одного з топ-менеджерів ТОВ «Газпром»), далі йшло керівництво військових заводів, які замість танків і ракет почали, чомусь, випускати трактори і снігозбиральні машини. Начебто все працювало, але, фактично, було зайнято непрофільною справою.

Чому? - «Так, а з ким воювати? Навіщо нам танки і ракети? До того ж держзамовлення немає, а їм, нагорі, видніше ».

Так зникла Українська Армія. Завдання Кремля було виконано. Путіну залишалося лишень увійти у відкриті і незахищені двері під назвою «Крим».

Тим не менш, українська армія - це не тільки українське військо! Українці, патріоти, цвіт нації - саме ці люди, практично без підготовки, без нормального озброєння та екіпіровки, в кращих традиціях Запорізької Січі, піднялися і пішли захищати свою землю!

В свою чергу, перед цивільним населенням України виникла непроста задача - перебудувати виробництво під військові потреби.

Однак, навіть після Майдану, агенти ФСБ все так само залишаються радниками, а іноді навіть керівниками нинішнього Уряду України. Тому, саме в той час, коли «російські танки бороздять простори українського Донбасу», Уряд навмисно не оголошує військовий стан в даному регіоні України.

Приміром, в період військових дій під час проголошення незалежності держави Ізраїль, 76% всіх цивільних об'єктів було перелаштовано на потреби Ізраїльських Збройних Сил, які відстоювали, і відстоюють, свій суверенітет перед такими військовими гігантами як Єгипет, Сирія, Саудівська Аравія і Йорданія. Та, як бачимо, маленький Ізраїль з кожним роком міцніє все більше і більше. Україні є з кого брати приклад!

З іншого боку, існує маса таких добровольців, як я. З ідеологічного боку, я з перших днів воював би на фронті, захищаючи суверенітет і кордони України, але, за збігом обставин, я змушений перебувати далеко від дому. Однак я, як і багато інших патріотів України, які проживають за кордоном, не лише спостерігаю за розвитком ситуації, а намагаюся хоч якось вплинути на хід подій.

Саме тому, відразу після Революції Гідності, я почав збирати гроші і закуповувати все необхідне для українських добровольчих загонів, які тепер стали Спецбатальйонами МВС України.

- У чому полягає ця допомога? На що конкретно ви збираєте кошти?

- Першою потребою з-за кордону стали медичні препарати, такі як QuikClot і Celox, які зупиняють навіть значну втрату крові. Потім ми (активісти, волонтери) зрозуміли, що одними препаратами нашим солдатам не допоможеш і почали шукати бронежилети і каски. Стали закуповувати «броніки», каски та оптичні пристрої (тепловізори, дрони і біноклі) в Євросоюзі і доставляти в Україну поштучно.

На сьогоднішній день, головна наша задача - переодягнути в зимовий одяг тих, хто воює з прекрасно оснащеними і екіпірованими російськими «зеленими чоловічками». Так що термобілизна, спальні мішки, зимове взуття і зимовий верхній одяг - в пріоритеті. Якщо у вас є бажання допомогти фінансово чи є зайвий зимовий одяг дзвоніть за телефоном: 312.394.9429 або пишіть мені особисто на niksafronenko@gmail.com! Також є PayPal: nikitasafronenko@yahoo.com

- Вам жертвують ці речі або ви їх купуєте самі? Яким чином ви пересилаєте їх через кордон?

- Більшість речей я закуповую сам, так як люди мало розуміються на тому, які саме речі потрібні на фронті. Перед тим як витратити пожертвувані гроші, я довідуюсь в української сторони, цікавлюсь у чому дійсно є потреба у бійців. А також раджуся з американськими армійцями про потрібні моделі або існуючі альтернативи, бо українські бійці не служили в армії США і навряд чи обізнані про речі, що використовуються в американській армії. Адже загальновідомо, що американське озброєння добре продумане і відміно працює.

У плані логістики все складніше. Я довго шукав компанії, які змогли б доставити речі дешево і швидко. На жаль, так і не знайшов.

Однак, найголовніша проблема - це - час. Всі перераховані вище компанії доставляють вантаж від 1 до 3 тижнів. А для військової ситуації - це дуже довго! Тож я постійно шукаю людей, які найближчим часом летять в Україну з Сан-Франциско і можуть передати одяг захисникам Батьківщини!

- Скільки одиниць обмундирування було вже відправлено в райони бойових дій? Чи є проблеми з митницею або спеціальними службами?

- Хороше запитання. Після того, як я відправив близько 20 комплектів взуття, яке важить немало і більше 50 комплектів термобілизни, я збився з рахунку! Але все можна подивитися в фотозвітах на моїй сторінці в Facebook (www.facebook.com/MykytaSafronenko).

Щодо митниці або спецслужб - ситуація неоднозначна. Американській стороні все одно, що і як ви вивозите із США. До того ж, в багатьох випадках, відправляється одяг, що був у використанні американською армією і не йде на продаж. Митницю США також мало хвилює, якого кольору одяг.

А ось в Україні набагато цікавіша ситуація. Тамтешню корупційну систему не так просто поламати, хоча й можливо. На сьогоднішній день вже існує Закон Кабінету Міністрів України "Про неоподаткований ввіз речей, привезених на потреби АТО". В аеропорту «Бориспіль» про це знають, а якщо хтось, раптом, забуде, то такі організації як «АвтоМайдан», «Київська Варта» та ВО «Свобода» швидко про те нагадають, та так, що вороги народу швидко запишуться в сили АТО! Адже один зі складових елементів боротьби з корупцією - це сильне громадянське суспільство, яке відстоює свої ідеали.

- Чи можна вам жертвувати на зброю або медичне обладнання?

- Медичне обладнання вкрай потрібне в Україні. Лікарні багатьох областей України, зокрема Дніпропетровської, Запорізької та Харківської переповнені пораненими бійцями Української армії. Тому, якщо є бажаючі допомогти з вирішенням цієї проблеми, то неприбуткова організація «Українсько-Американська Координаційна Рада» зможе оформити і доставити медичне устаткування. Наголошую, якщо вам потрібно більше інформації - зв'язуйтеся зі мною.

Щодо зброї, то все набагато складніше. Як нам відомо, навіт в США не кожен може нею володіти. Тому, якщо знайдуться люди, які займаються цим бізнесом і знають легальну процедуру вивезення зброї з США, то я буду радий поспілкуватися! В Україні, як я вже говорив, є цікавий Закон Кабінету Міністром і спираючись на нього, можна розмовляти з серйозними людьми на серйозні теми.

- Між протиборчими силами на сході України, здається, настало затишшя, будете тепер висилати одяг і продукти?

Затишшя ... це коли терористи в полоні тримають українських журналістів і добровольців, які захищають свою Батьківщину? Або, може, коли російські військові обстрілюють місію ОБСЄ? Затишшя - це черговий етап війни, іншими словами перегрупування. Перемир'я, як ми бачимо, не вдалося, воно було порушено за наказом "Ху *ла". Так, що війна триває до переможного кінця, а саме - до того моменту, доки Путін піде або його не «підуть» вперед ногами з Кремля. І він це дуже добре розуміє. А ми, в свою чергу, зробимо все для того, щоб допомогти Україні відбити території Донеччини, Луганщини і Криму!

- Розкажи про політичну партію "Свобода", яке відношення ти маєш до цієї організації?

- Всеукраїнське Об'єднання «Свобода» було засновано 29 вересня 1991 року. Тобто, це одна з найстаріших партій незалежної України. Ідеологічним базисом цієї політичної установи стали роботи відомих лідерів Організації Українських Націоналістів (ОУН) Стецьківа, Міхновського, Бандери та багатьох інших українських націоналістів.

Головним завданням партії є виховання української нації, а саме повага до України і любов до своєї землі, а також боротьба з колишнім і нинішнім комуністичним апаратом, який успішно викорінюється за допомогою відомого Закону про Люстрацію в редакції «Свободи».

Багато хто не усвідомлює, що український націоналізм якісно відрізняється від європейського. Приміром, якщо порівняти націоналізм в нашій країні з Республіканською партією США, то ви не знайдете багато відмінностей.

Український націоналізм це, в першу чергу - любов до своєї країни, а не ненависть до представників іншої держави. Я не кажу, що люблю Росію, але й не маю ненависті до неї. Проте, я ненавиджу Путіна, як і багато інших росіян та українців. Росія - наш сусід і з цим маємо миритися. Але я, як - український націоналіст, як патріот своєї країни зобов'язаний бути проти імперіалістичної ментальності росіян і лідерів, які підтримують таке мислення.

Зазначу, що в основах українського націоналізму ніде не описана расова дискримінація або ненависть до іншого народу. Так складалася історія України, що агресором ставала або Росія, або Польща, але до цього часу ми якось співіснували. Я визнаю, що в будь-якій партії є люди не найвищих моральних норм, але повірте мені, більшість членів Всеукраїнського Об’єднання «Свобода» - молоді, принципові люди, які були виховані в патріотичному дусі і саме тому спеціальний батальйон від ВО «Свободи» - «Січ» захищає кордони на сході України.

Також вражає той факт, що народні депутати від ВО «Свобода» беруть автомати в руки і їдуть на фронт захищати свою країну! Чи багато ви бачили офіційних осіб, що воюють на фронті? Чесно кажучи, навіть не всі генерали і полковники України були на фронті! Хтось багато базікає, а хтось мовчки діє! Однією з діючих сил і є саме ВО «Свобода». Я пишаюся тим, що я є українським націоналістом, патріотом, бандерівцем, а також представником прихильників ВО «Свобода» на Заході США. Якщо ви поділяєте погляди нашої політичної сили і хочете нам допомогти - наші двері відкриті для всіх патріотів України!

Розкажи трохи про себе: чим ти займаєшся у вільний від своєї діяльності час? Вчишся, працюєш? Або весь вільний час поглинає громадська діяльність?

- Вільний час ... це час, який я приділяю на ВО «Свобода»? Він ніби й є, але його ніби й немає. З два тижні вибори до Верховної Ради України, а саме - 26 жовтня. Я був призначений Заступником Голови виборчої комісії в м. Сан-Франциско, тож вираз "вільний час", як мінімум, на найближчі пів місяці треба буде забути!

Та все ж мені подобається та справа, якою я займаюся! У вільний від навчання час, а я вчуся на маркетолога з нахилом в політологію, я намагаюся організовувати українські заходи в Силіконовій Долині і допомагати армії.

Наприклад, я беру участь в організації показу американського фільму «Pray for Ukraine», який відбудеться 1-го листопада о 14:00 дня в Центральній бібліотеці Сан-Франциско. Також 7 і 8 листопада у винній долині Сонома я і ще кілька активістів діаспори організовуємо «Sonoma Festival of Ukrainian Culture» спрямований на американську аудиторію. Саме це містечко було обрано для фестивалю, бо Сонома і Канів є містами побратимами. В недалекому майбутньому, також з моєю допомогою, пройдуть концерти молодих українських виконавців в Сан-Франциско і якщо буде зацікавленість жителів столиці штату Каліфорнії - в Сакраменто. Так що, від вуличних акцій я плавно перейшов до акцій культурних.

Щодо навчання у мене також є великі плани. Четвертий рік мого навчання в San Francisco State University добігає кінця, після чого мені треба буде шукати роботу на повний робочий день. Адже, як відомо, відразу після навчання іноземним студентам можна легально працювати лише за фахом. Крім того, я перебуваю тут один, без сім'ї і це нелегко. Але я не збираюся здаватися! Думаю, йти вчиться далі - в Stanford University на докторський ступінь. Проте поживемо - побачимо! Чим далі, тим цікавіше, адже з нами не засумуєш!

«Запам'ятайте, все буде добре, поки існують люди, які хочуть допомогти. Адже зло торжествує тоді, коли хороші люди бездіють. Слава Україні!»