Меню

За крок до світової слави: історія одного українця

За крок до світової слави: історія одного українця

Ви ніколи не помічали, що справжні герої, люди в побуті непомітні і скромні? Внутрішня порядність не дозволяє їм демонструвати зверхність чи відверту неповагу до оточуючих, хоча приводів життя підкидало немало. На 88 церемонію вручення премії Американської Академії кінематографічних мистецтв і наук за видатні досягнення у кінематографії запрошений рівнянин.

Він один з 6 українських продюсерів документального фільму, який претендує на Оскар -  «Зима у вогні: боротьба України за свободу», героїчний розвідник, який вже півтора роки перебуває в АТО, має контузію і нагороди. А днями йому надійшов лист з попередженням щодо кримінальної відповідальності за ухиляння від мобілізації.

Знайомтесь, хто ще не знає: представник легендарної рівненської династії автогонщиків Павло Пелешок.

- Нещодавно сидів я в одній компанії за святковим столом і так один з гостей розпинався про свій героїзм в АТО. Да я, був в Дебальцево, ще десь там... («на Колчаковскіх фронтах»). Але одне питання йому і я зрозумів, що в АТО його і близько не було.

- І що ти?

- А я промовчав. Подякував за службу.  Більшість гостей знало хто я і звідки. Посміялись усі потім. Менеджер страхової служби, мабуть в нього комплекс такий чи що.

- Але ситуація з листом попередженням про кримінальну відповідальність за ухилення від мобілізації тобі була зовсім не смішною.

- Звичайно. Місто маленьке, я не хотів, щоб моє прізвище паплюжили, щоб батьки намарно переживали. У воєнкоматі, куди я прийшов з посвідчення і жетоном ЗСУ, переді мною вибачились, пояснили це бюрократією і тим, що людина, яка формує базу, змінилась півроку назад. Тому і такий безлад з документами, не виключаю, що мої просто загубились. Хоч я підписав влітку контракт на 5 років. 

- Що там зараз в АТО робиться? Читала нещодавно гнівний пост від волонтерів, що армія наша розбещена, все нашим воякам не так — їжу вимагають делікатесну, обладнання надсучасне, тепловізори, машини потім продають перепродають, контрабанда, алкоголізм, мародерство цвіте буйним цвітом.

- Та є різне. Є справді забезпечені під зав’язку, а є й такі, в Маріуполі наприклад, що в кросівках і кедах на морозі досі стоять. Взагалі бойовий дух на не дуже високому рівні. Ефективні хіба що спецпідрозділи. Контрабанда безбожна, алкоголь проблема така, що ями вже не помагають, заборонені препарати.  Це важко, коли люди стоять і не зрозуміло — будуть наступати чи ні, оборонятись чи відступати, імітація боїв.  Армія частково деморалізована. «Сєпари» по Києву розгулюють.  Але на війні як на війні. Є місце і гімну, і подвигу. Ми вже стільки всього пройшли, що нас не зламати! Ми будемо стояти до кінця. Є задумка в мене зняти фільм про АТО. Художній фільм про невідомі героїчні вчинки в АТО. Наприклад, про першу  танкову карусель, яку зробив мій покійний друг Тайфун з Щастя. В Росії машина пропагандистська працює на повну – клепаються книжки про Крим, Донбас, фільми, задіяно все. А в нас, крім дешевих серіалів, нічого. Світ про нас не знає. 

- Давай поговоримо про той фільм, який номінований на Оскар. Він про Майдан. Ти, до речі не шкодуєш, що брав у ньому безпосередню участь? Ти б, якби міг повернутись і щось зробити інакше, так само простояв би на нього від початку до кінця?

- Ні про що не шкодую. І цей фільм і номінація на Оскар це визнання світом, що все ми робимо правильно. Що жили і живемо  по совісті. Це перемога кожного з нас. Це — перемога Майдану.  Наш фільм дуже важкий, заснований на реальних подіях, там нічого не приховано, не цензуровано і в ньому ми показуємо світові, що відбулось насправді.

- А що відбулось насправді? Ніхто досі не покараний, тебе це не хвилює? Для чого загинули люди?

- Це прикро і, більше того, принизливо для нас усіх, що досі ніхто не покараний. Я знаю достойних представників «Альфи», яких досі звинувачують у вбивствах на Майдані, і вони дуже боляче це переживають. А я знаю багатьох з них, перетинався на фронті, багато достойних хлопців. Так командир «Альфи» підходив до Парубія, пропонував допомогу в знешкодженні снайпера, щоб оточити готель, де він орієнтовно знаходився, але жодних дій у відповідь. Ці смерті можна було попередити, але, очевидно, вони були комусь потрібні. Все тут дуже неоднозначно. Але ми рано чи пізно про все дізнаємось.

- Буде Третій Майдан?

- Якщо буде, то він вже буде кривавим. Це буде типовий військовий переворот. Багато в чому показовим буде лютий місяць... Відчуваю, що будуть якісь рухи. Коктейль уже замішаний, як то кажуть. Побачимо. Розумієш, Україна насправді починається з кожного з нас. Нічого не зміниться від того, що ми оберемо іншого президента чи мера.  Корупція, олігархат нікуди за день не зникнуть. Он подивись на того «оленя», як він припаркувався. Тут хто винен? Порошенко чи Яценюк? Замість того, щоб сидіти скніти на кухні, треба  міняти країну з себе. Найбільша проблема у нас, я вважаю, те, що в нас нема національної ідеї. От яка у нас вона? Єдине, що нас АТО об’єднало і Путін, а далі що? Ми ж власну історію, якщо копнути глибше, навіть погано знаємо. На ній має бути побудована ідеологія. Треба міняти свідомість людей. Роботи ще дуже багато. І у кожного свій фронт. 

- Хто профінансував фільм, який отримав номінацію на Оскар?

- Ніхто. Він ніким не був профінансований, до того моменту поки не закінчився Майдан. У всіх стрімерів, відеоператорів, журналістів залишилась купа відзнятого матеріалу, величезний архів. Ми знали один про одного. Але особисто не були знайомі. Об’єднав нас і усі наші матеріали  Євген Афінеєвський. Ніхто ще тоді і не думав про Оскар. Ми лише хотіли, щоб нічого не пропало для історії. Фільм спродюсований компаніями Netflix (найбільша в Америці кабельна мережа), Afineevsky-Tolmor Production, UkrStream.TV (я один з засновників, це лого є в титрах)  та SPN Production. Продюсерами виступили відповідно Євген Афінеєвський та Ден Толмор,  а співпродюсерами Ліна Клебанова, Костянтин Ігнатчук, Галина Садомцева-Набаранчук, Юрій Іванишин, Едуард Гергадзе та я, Павло Пелешок. Музику написав Джаша Клебе, композитор, який  створив саунд для «Темного лицаря» та «Людина зі сталі». Монтажери фільму з команд оскароносних стрічок. Все дуже серйозно. І фільм взагалі-то навіть не для українців, а для усього світу. Для того, щоб всі люди зрозуміли, з чого усе почалось. Фільм успішно пройшов відбірковий конкурс, три тури. Претендентів було 124 фільмів на п’ятірку. Усі хто бачив, а був закритий показ для родин Небесної сотні, кажуть, що фільм важкий, але від нього неможливо відірватись. В лютому прем’єра в Україні. 

- Купив уже смокінг? З ким полетиш?

- Ще ні, не знаю навіть в чому піду. Не думав про це. Мій друг з Рівного взяв на себе наші видатки на переліт. Мене, усіх продюсерів і моєї дівчини. Принагідно дуже йому дякую. 

- Так от чому в тебе так світяться очі! Вона сповнені любові! Вітаю тебе, хто вона?

- Волонтер. Так сталось, що нас пов’язала війна. 

- Це класика жанру — волонтер і атошник. Як звати?

- Настя. Мій друг вирішив, що було б неправильно, якщо раптом нам дадуть нагороду, а нас, авторів фільму з України не буде в той момент. Тому ми всі летимо. 

- Удачі! 

Оксана Юрченко-Погореляк