«Зоїн Ковчег» – ковчег надії. І для українців, і для американців

Нещодавно у Парижі відбулася унікальна мистецька виставка. Корабель у одному з найпрестижніших районів міста. На ньому – твори 15 авторів, 11 різних мистецьких жанрів. Дві українки, троє американців і один канадець українського походження. «Зоїн ковчег» – це не просто виставка, це спроба врятувати мистецтво від всесвітнього потопу кепських новин…

Saint Cloud – паризький квартал мільярдерів, відомий своїми багатими віллами, дивовижним парком і штаб-квартирою приватного авіабудівника Dassault. Річкова приватна галерея Peniche, на якій відбувалася виставка «Zoia’s Ark», розташована навпроти паризького іподрому Лоншамп, поруч із розкішним парком Булонського лісу.

І посеред цього райського куточка – картини авторів, Батьківщину яких знищують росіяни…

Поки лінографіка Олесі Джураєвої мирно погойдується на хвилях Сени, сама мисткиня намагається знайти порятунок у творчості, перебуваючи у рідному Києві. Кілька місяців вона, разом з родиною, переховувалася у маленьких селах, однак врешті-решт повернулася до своєї майстерні – в яку, як і в тисячі інших київських будинків, у будь-який момент може влучити російська ракета…

Життя інших авторів ніби набагато краще – якщо не звертати увагу на потік катастрофічних новин з України, батьківщини їхніх друзів, на Омікрон, на перспективу остаточного закриття FIAC – чи не найкращого з міжнародних ринків сучасного мистецтва, на обвал біткойна, за який багато хто продавав свої картини, на нестерпну спеку, на безглузді глобально-політичні торги там, де мали би бути рішучі дії….

На все те, на що просто не можна не звертати уваги. Особливо якщо ви – художник.

«Ідея Ковчега спала мені на думку одразу, коли мене запросили на персональну виставку у приватній галереї на воді. Незважаючи на те, що виставка була спланована задовго до потоку катастрофічних заголовків останніх новин, вона лише підкреслила ідею необхідності об’єднання митців та художників з усього світу у символічному прихистку. Якщо ми збережемо мистецтво – ми врятуємо світ», – каже Зоя Скоропаденко.

На перший погляд, картини американо-французької художниці з італійської Лігурії Лінди МакКласкі – цілковита протилежність строгим штрихам гравюр Олесі Джураєвої. Однак тільки на перший погляд. За картинами Лінди, «по той бік» – теж «хвиля всесвітнього потопу». Малювати художниця почала після смерті партнера, з яким прожила 6 щасливих років. І спроба здійснити свої мрії в малюванні для неї є порятунком від горя…

А для англо-монакського художника Клема Чемберса картини, які потрапили на ковчег, – спроба увічнити на полотні, як би то банально не звучало, пам’ять про свого близького друга, неймовірно талановитого математика Бенуа Мандельброта – автора теорії фракталів. 

Плідний сучасний художник із Лос-Анджелеса Деніел Лейтон, який є піонером живопису iPad та мистецтва доповненої реальності, презентував свої архетипічні арт-дослідження мистецтва, котре бере початок у видіннях.

Картини генія лінзовидного мистецтва Хізер Лоу з Каліфорнії – експериментальні візуальні ілюзії авторки про щось більш потойбічне, неймовірне, те, що відбувається по цей бік ока... 

Українка Зоя Скоропаденко є не лише сполучною ланкою між усіма цими митцями, а й «Ноєм», кураторкою та творцем виставки «Ковчег». Вона принесла на ковчег свої знамениті серії «ТОРСО», «Інтелектуальні пейзажі» та « Нові господарі Помпеї», а також результати творчої співпраці із канадським керамістом українського походження Дейлом Дорошем та французьким керамістом Бернаром Вітуром. 

Але ключовим твором виставки можна назвати Зоїну модель скульптури «Надія» (The Hope). 

Оригінал цієї скульптури у 2019 році було встановлено навпроти Національного музею Чорнобиля в Києві. Інша скульптура з цієї серії встановлена у японському місті Сома, в провінції Фукусіма, на знак підтримки жертв цунамі та атомної катастрофи на тамтешній АЕС.

«Надія» – це маленька бронзова пташка на необробленій скелі. «Надія»  –  справді майже ручна пташка у прямому сенсі цих слів: коли тобі тяжко, ти можеш прийти і потримати цю пташку в руках. У Києві чи у Фукусімі. Японці кажуть, що вона приносить щастя…

Марина Олійник

Фото: The Meloy Art