Меню

Проміжні вибори в Конгрес: чого чекати Україні

Проміжні вибори в Конгрес: чого чекати Україні

Завтра, 4 листопада, в США відбудуться так звані проміжні вибори в Конгрес – американці переоберуть третину Сенату, а також палату представників у повному обсязі. Як свідчать опитування Rasmussen Reports, Республіканська партія цілком імовірно очолюватиме Сенат впродовж останніх двох років президентства Барака Обами. Наразі Сполучені Штати підтримують Україну, однак вибори в Конгрес можуть змінити політичне підґрунтя. Постає питання, якою буде політика США щодо України до обрання наступника Обами?


Перед тим, як перейти до конкретних пунктів, хотілося б виділити чотири більш загальні.

По-перше, якщо республіканці будуть контролювати Сенат після виборів у листопаді, то посилиться політичний тиск на Обаму стосовно того, щоб не поступатися Росії та допомагати Україні, включаючи надання Україні летальної (смертельної) зброї. Однак через скептичне ставлення суспільства до надмірної зовнішньополітичної активності та великої кількості прихильників політики «ізоляціонізму» в Республіканській партії, я не очікую, що тиск на президента буде достатньо серйозним, щоб змусити його піти на ті кроки, на які він не пішов би за інших умов.

По-друге, відповідно до Чиказької ради з глобальної політики, лише 42% американців підтримали б військові дії американців, якби Росія втрутилася в країни Балтії. Мені здається, більшість американців не підозрюють, що балтійські країни є союзниками США по НАТО, і якщо країни-члени блоку потраплять під напад, юридичним зобов’язанням США буде допомогти їм з обороною. Так само лише 30% американців підтримують військову допомогу Україні, якщо Російська федерація зазіхне на решту її території. Як бачимо, існують значні внутрішні протиріччя для більш рішучої відповіді на кризу в Україні, які обмежують дії республіканців.

По-третє, американці, як правило, обізнані з тим, що Росія є більш потужною у військовому відношенні країною, аніж Україна, яка, до того ж, переживає економічну кризу, є дуже корумпованою державою та має слабке управління з часів незалежності. Більше того, основна маса американців знають дуже мало про Україну, зовсім небагато людей емоційно прив'язані до неї (на відміну, наприклад, від Ізраїлю). У дослідженні, проведеному в квітні 2014 року (розміщено на блозі The Washington Post’s Monkey Cage), лише 16% респондентів можуть віднайти місцезнаходження України на політичній карті світу.

Четверте, існує велика кількість серйозних, а подекуди гострих міжнародних проблем, з якими зіштовхуються США: Ірак, Сирія, Іран, Ісламська держава Іраку та Леванту, Китай, криза Єврозони, зростання скептицизму європейців та злободенна проблема – вірус Ебола.

Відтак я зупинюся на конкретних напрямах американської політики стосовно України.

Статус України та Криму

Я не вірю, ніби існує ймовірність того, що уряди країн Заходу разом зі Сполученими Штатами підтвердять легітимність або визнають анексію Росією Криму чи незалежність самопроголошеної  «Донецької народної республіки», «Луганської народної республіки» чи «Новоросії». На мою думку, анексія Криму стане надзвичайно серйозною довготривалою перешкодою для реального помʼякшення відносин між США та Росією. Я вважаю, що мине досить багато часу, допоки Росію почнуть розглядати як «партнера» Сполучених Штатів, НАТО чи ЄС, не кажучи вже про статус «союзника».

Економічні санкції проти Росії

На мою думку, більшість накладених на Росію санкцій в найближчому майбутньому залишиться в силі. Уряди західних країн зайняли таку позицію, що санкції можуть бути переглянуті, тільки якщо Росія змінить власну поведінку, зокрема повністю виконуватиме умови Мінських домовленостей. Однак це вкрай малоймовірно, оскільки Росія не демонструє жодного бажання до імплементації Мінських домовленостей. Якщо республіканці заволодіють контролем у Сенаті, відміна американських санкцій стане менш імовірною. Словом, додаткові санкції, чи буде Росія загострювати існуюче скрутне становище чи піде на пряме вторгнення, є куди більш імовірними, ніж значне зменшення вже наявних санкцій.

Економічна допомога Україні

З політичної точки зору, адміністрації Обами буде досить важко надати значну економічну допомогу Україні. Американська економіка ще й досі слабка, до того ж більшість громадян США відчувають, що рівень допомоги інших країн знижується. Більше того, якщо в цілому республіканці завзято підтримують ідею військової допомоги – вони значно менш завзяті в економічній підтримці. Тому Сенат під керівництвом Республіканської партії навряд чи щось змінить у цьому відношенні.

Відповідно, в майбутньому можна очікувати ще більшої невійськової допомоги США Україні порівняно з теперішнім станом. Швидше за все збільшиться фінансування USAID в Україну. Вашингтон сприятиме наданню нового пакету міжнародної допомоги; він і далі підтримуватиме багатосторонню допомогу через МВФ; також він може погодитися стати гарантом деяких позик МВФ і спрямувати зусилля на реструктуризацію кредиту або часткове списання боргу України.

Вступ у ЄС

Безсумнівно, адміністрація Обами буде підтримувати процес вступу України в ЄС. Проте Вашингтон не може бути занадто жорстким у своїх намаганнях впливати на внутрішні справи Європейського Союзу. Хоча саме керівництво Євросоюзу ставиться серйозно до впровадження Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, разом з тим інтервенція Росії робить процес надання Україні членства в ЄС ще рішучішим. Попри все це, за найкращих обставин цей процес триватиме роками.

Допомога несмертельним військовим обладнанням

Я впевнений, що поточне зобов’язання США надавати Україні несмертельне обладнання та проводити військове навчання триватиме й далі, і програма допомоги несмертельним обладнанням, ймовірно, буде покращена за рахунок підтримки цієї програми обома партіями в Конгресі. Зокрема вона включає допомогу у сфері засекречених комунікацій та розвідувальних безпілотних летальних апаратів. Такої ж допомоги для України я очікую й від американської розвідки. Безперечно, адміністрація, швидше за все, буде обережною в контексті перетину провокативної межі − це може насторожити Росію та спровокувати її до збільшення військового тиску на Україну чи на іншу державу.

Допомога летальною зброєю

Досягнення республіканців у майбутніх виборах, швидше за все, призведуть до збільшення політичного тиску на адміністрацію в контексті надання Україні смертоносної зброї, особливо такого оборонного обладнання, як протитанкова та зенітна зброя. Наразі багато хто у Вашингтоні, в тому числі немало демократів, підтримують надання летальної зброї. З іншого боку, я також вважаю, що адміністрація Обами буде чинити опір цьому тиску, принаймні, допоки буде достатньо впевненою, що Україна власними силами зможе краще протидіяти вторгненню Росії. Знову ж, причиною є небажання переходити провокаційну межу.

Вступ у НАТО

Точно такі ж обмеження та ризики пояснюють, чому Вашингтон менше наполягає на вступі України до НАТО: наразі стає зрозумілим, що «червоною межею» для Росії буде членство України та Грузії в НАТО. Проте існують дві додаткові причини юридичного характеру, які підтверджують вищесказане.

По-перше, постає питання стосовно того, яким чином країна зможе вступити до НАТО. Вступ України в НАТО означатиме, що Донбас та Крим стануть частиною території, яку члени Альянсу будуть зобов’язані захищати колективно. Якщо Україна звернеться до п’ятої статті, решта країн-членів юридично повинні будуть захищати Україну, що фактично призведе до втягнення НАТО до війни проти ядерної наддержави. З очевидних причин, НАТО не має наміру цього робити.

По-друге, НАТО є оборонним альянсом демократичних держав, і приймання нових членів вимагає поправки до Основоположного акту НАТО. В свою чергу це означає, що кожний член НАТО має парафувати та ратифікувати приєднання нових країн. За теперішніх обставин я не думаю, що це можливо.

Деескалація військової напруги з Росією

Я вважаю, що головні події у відносинах між Росією та США в найближчі два роки будуть відбуватися у військовій сфері. Військова напруга з Росією є вкрай небезпечною. Саме тому ми побачимо намагання обох сторін домовитися стосовно зменшення цієї напруги, так само, як колись Захід та Радянський Союз вирішили зменшити напругу після Карибської кризи.

Адміністрація Обами, напевно, усвідомлює це, і якщо справи в Україні чи в іншій країні не будуть погіршуватися, вона, скоріше за все, сприятиме виваженому діалогу з Москвою протягом наступних двох років, щоб побачити, чи схильна Москва, наприклад, до обговорення створення нових Звичайних Збройних Сил в рамках європейських угод. Я не впевнений, що Москва піде на це, хоча все можливо.

Едвард Уокер

професор з політології та виконавчий директор Департаменту Євразійських і Східноєвропейських досліджень в Каліфорнійському університеті, Берклі

VoxUkraine спеціально для Forbes