Тоня Матвієнко та Арсен Мірзоян: «Ми щодня співаємо для доньки»

Тоня та Арсен вже три роки разом. Артисти кажуть, що за цей період їм довелось багато чого пережити, але найбільше випробування – це розлука…

-- Я дуже сумую за Арсеном, коли він на гастролях, -- каже Тоня. –Важко не бачити його по кілька днів, а то й тижнів. Так здається, три роки --  не мало і не багато, але стільки всього пережитого… Весь цей час намагалася бути для нього достойною партнеркою по життю, бо знаю, що без старання у любові нічого не вийде. Можна легко загубити та втратити! Багато було випробувань на нашому шляху, але ми стаємо сильнішими і йдемо далі.

Мені теж не вистачає коханих дівчат, -- долучається до розмови Арсен. – Після народження Ніночки я став сумувати за сім'єю ще більше. Я вже так звик співати колискову для малечі, що на гастролях перед сном завжди телефоную до Тоні і прошу, аби вона дала слухавку донечці (Усміхається).

Її можна називати Ніна Матвієнко-молодша? 

    Тоня:

-- Так, це Арсена ідея дати доньці прізвище Матвієнко..

    Арсен:

-- …бо якщо вже на честь Ніни Митрофанівни ми вирішили назвати малечу, то вже хай буде на честь бабусі повністю. Включно із прізвищем! (Сміється)

 До речі, на кого подібне маля?

   Тоня:

-- О, це копія свого батька. Дуже схожа на Арсена! Вона любить, коли ми їй співаємо разом. В такі моменти світиться, як сонечко. А ще я помітила, що доня починає нам підспівувати. Дуже смішно щось мугикає собі під ніс.

То може теж співачкою буде?

   Арсен: 

-- Як Бог дасть! Знаєте, коли мене розпитують про майбутню професію дітей, я завжди відповідаю, що не варто загадувати чи щось планувати, бо професія тебе сама знайде. Талановита людина – талановита в усьому. У мене було багато задатків, гадаю мамі було важко визначитися з моїми бажаннями. Тому я за своїми дітьми поки просто спостерігаю. Треба бачити, як формується база та світогляд. Десь має бути віконце, яке відчинить і зацікавить кожного з них.

Нещодавно ви з усіма дітьми їздили відпочивати у Карпати. Як провели відпустку?

   Тоня:

 -- Ми дуже довго чекали на такий релакс, бо через насичений гастрольний графік рідко відпочиваємо усі разом. Він вдався на усі сто! З дітьми завжди весело та цікаво. Я милувалась краєвидами неперевершених гір, дихала чистим повітрям та купалась із Ніною у річці.

   Арсен:

-- А ми з хлопцями (співак виховує двох синів від першого шлюбу: 12-річного Владислава  та 6-річного Артема, -- авт.) ганяли на велосипедах та навіть спробували власні сили у рафтингу. Це було круто! 

 Арсене, зізнавайтесь, скільки пісень написали під час відпочинку?

  Арсен:

 -- Жодної. На відпочинку треба розвантажувати свою голову. Примусове, штучне та інформаційне голодування у мене було: повністю уникав новин та робочих діалогів. А ще, не дозволяв собі побути наодинці. Усе робили разом!

Мабуть, Ніна Митрофанівна встигла засумувати за дітьми, адже за три роки, які живете разом в одному домі, вже звикла до того, що родина завжди разом..

  Арсен:

-- Через щільні графіки ми не часто перетинаємось в побуті. А коли стається таке, то спілкуємось на кухні за чашкою чаю лише про найсвіжіше: новини та події, які щодня трапляються в нашій країні. Про творчість говоримо зрідка. Щоправда, Ніна Митрофанівна завжди цікавиться нашими успіхами, а я з радістю представляю їй свої нові пісні. 

 Арсене, чула, що ви любите готувати. Зізнавайтесь, яка улюблена страва у вашому виконанні найбільше подобається Народній артистці України?

Арсен:

--  О, мабуть це мої тефтельки! Ніна Митрофанівна дотримується двох великих постів, тому я стараюсь їх готувати тоді, коли їй можна їсти м»ясо. (Усміхається).

 Нещодавно агенція Art-Lab Agency запросила вас прийняти участь у фестивалі під назвою "Ukrainian Fair: Together for Freedom", який відбудеться у Каліфорнії 20 серпня. Ніночку залишатимете з бабусею? 

 Тоня:

 -- І на маму теж. (Усміхається). Річ у тому, що у нас з'явилась няня. А сталося це тоді, коли у всіх трьох: у мене, Арсена та мами, співпали концерти. Тоді Ніні було лише чотири місяці. Ой, пригадую, як я хвилювалась за донечку.. Це був жах! Але все обійшлося, малеча не вередувала і була дуже чемною. А ще, я дуже переживала за доньку тоді, коли залишила її на дві доби. Щоправда, тоді я залишала Ніну не на няню, а на маму та Арсена. Телефонувала їм по кілька разів на годину. І ось зараз готуюсь до найбільшої розлуки, яка триватиме  аж 14 днів! Це я про поїздку до США. Уявіть, як моє серце зараз хвилються…

 Арсен:

 -- Тоня, але ж ти любиш Америку!

 Тоня:

-- Я закохана в цю країну! Пригадую, як вперше приїхали з мамою на гастролі в 1991 році. А якщо порахувати точно, то я вже  сьомий раз лечу виступати. Вражень у мене дуже багато. Приміром, мені дуже сподобався Нью-Йорк.  Свобода та шалений ритм життя тут відчувається на кожному кроці. Саме у цьому місті свого часу я спробувала свої сили у манхеттенському театрі «La Mama». До речі, режисером цього театру є  приятелька моєї мами Вірляна Ткач. Що ж до ролі, то я зіграла саму себе – доньку відомої мами. За 16 вистав я не сказала жодного слова зі сцени, лише співала українські народні пісні. Отакий яскравий досвід у мене був.

 А донечці вже треба звикати до того, що народилась у сім'ї артистів. Тоню, ти ж теж, мабуть, добре пам'ятаєш ті роки, коли мама була на гастролях? 

  Тоня:

 -- О, так. Я з нетерпінням чекала на маму, бо знала, що вона завжди привезе мені гостинець. Смаколики завжди були у її валізах, тому перше, що я робила -- відкривала мамину сумку, шукаючи цукерки (Сміється)

 Діти вже складають списки, що ви маєте їм привезти з Америки?

 Тоня:

 -- Дітям завжди купуємо одяг, взуття та, звісно, солодощі. Не секрет, що США – це найкраща країна для шопінгу. Може й собі там оновлю гардероб. 

До речі, як у вас із англійською мовою? 

  Арсен і Тоня разом: 

 -- Ми вчимося! Ось поїдемо, попрактикуємось і запишемо англомовний альбом. (Сміються). 

  Арсен:

 -- Ой, ні, мені забагато на це рік. Я тут французьку опановую для юзиклу “Notre dame de paris». Але, хто його знає, правду ж кажуть, ніколи не говори ніколи…

 Слухайте, а може у Лас-Вегасі ви одразу весілля відгуляєте?

  Тоня: 

  -- Цього року не можна, бо він високосний. Я не забобонна людина, але навіщо Бога гнівити? (Усміхається). Тут я ризикувати не хочу, почекаю 2017 року. Та й Ніна до цього часу підросте і мені можна буде трішки шампанського випити. Зараз спиртне для мене – це табу, бо годую малечу. Одне ми знаємо точно -- весілля наше буде без преси та зайвих людей. На такому святі я хочу бачити лише найрідніших! 

 Тоню, а ти готова до змін у паспорті? Це я про прізвище.

Тоня: 

 -- Ні, я тільки нещодавно його змінила. Матвієнко -- це моє третє прізвище у житті. Я його виборювала довго, щоб достойно нести! 

 До речі, ви знаєте, що зараз в США передвиборча кампанія: Дональд Трамп проти Хілларі Клінтон?   Якщо провести паралелі між Україною, то як думаєте нам треба теж змінювати політичну владу в країні чи…

  Арсен: 

-- …маючи зараз Конституцію 2004 року, в стані війни, я б не радив мати Президента взагалі. Мені до душі приклад Ісландії, але, на жаль, нас такий сценарій не врятує – геополітика. Нам не дадуть навіть бути жебраками, бо обов’язково прийде хтось рятувати… «Arbeit macht frie» --  мій дід пройшов концтабір Заксенхаузен і він стовідсотково знав, що робота дає свободу.
 
Розмовляла: Kate Vlas (Art-Lab Agency)